Методика ознайомлення дітей з природою - це частина загальної педагогічної теорії, яка досліджує проблеми використання природи у вихованні та всебічному розвитку дітей дошкільного віку. Метою її є пошук ефективних шляхів формування у дошкільнят основ екологічної культури як складової загального базису особистісної культури.
Екологічна культура особистості виявляється у знаннях і переконаннях, ціннісних орієнтирах щодо навколишнього середовища та практичних природоохоронних уміннях і навичках.
В першу чергу майбутньому педагогові важливо визначити загальні методологічні основи роботи з ознайомлення дітей з природою, на яких ґрунтується вибір тих принципів, які стануть найголовнішими в екологічному вихованні, організації пізнання дітьми природи.
Вивчення природи рідного краю є обов’язковою умовою підготовки майбутніх працівників дошкільних закладів. Причому це важливо не лише з методичної точки зору. Знання рідної природи – найкраща основа для формування національної самосвідомості вихователя, розвитку його педагогічних та творчих здібностей. Як зауважував відомий вітчизняний педагог К.Д. Ушинський, вихователь не знайде багатшого, різноманітнішого і, разом з тим, доступнішого матеріалу для розвитку мови та мислення дітей, ніж матеріал навколишньої природи.
Болонський процес, організація навчального процесу у вищій школі за кредитно-модульною технологією зумовлюють якісно нові вимоги до контролю і професійної підготовки майбутніх фахівців. З урахуванням європейської практики організації контролю якості освіти визначальними стають тестові методи оцінювання у системі особистих освітніх досягнень.