Сприймання письмового тексту "Витівки Прислівника" (читання мовчки тексту, аналіз прочитаного та виконання завдань за змістом)

Шановні учні, спочатку уважно прочитайте текст, а потім виконайте всі завдання.

Витівки Прислівника

Коли королева Граматика ділила слова між Частинами мови, Прислівник мирно собі спав під кущем. Прокинувшись, Прислівник забігав по всій Країні Мови в пошуках слів. Та майже марно. Сів Прислівник і замислився. Що ж робити? І придумав: нишком переманити чужі слова до себе. А що? Робота в нього неважка: стій собі та вказуй на лексичне значення і все. Не те що в інших: працюй день при дні. І тут же Прислівник прицілився на Прикметника. Він, бідолаха, ніякої свободи не має – все за Іменником повторює його граматичні значення. Покликав Прислівник для початку доброго, хорошого, щедрого, слабкого, тихого й подібних. Замінив закінчення суфіксом -е, -о й повів у свій дім слова добре, хороше, щедро, слабко, тихо, що стали Прислівниками.

Потім приглянувся до Іменника. Он їх скільки! Чому б не поділитися? Підкупив Іменники низом, ранком: узяв просто, як стояли, в орудному відмінку. А чому б і ні? Люблять же люди вставати ранком, ходити низом. За ними пішли верх, жаль та їхні друзі. Верх трохи переробив, додавши суфікс -и, щоб люди їздили верхи, а жаль вирішив так залишити на жаль, а може, й на щастя. А от з іншими довелося поморочитися. Щоб зробити їх своїми, мусив украсти кілька слів-ліліпутів на, з, в, у, по, пре, не, ні, за із країни Ліліпутії й перетворити їх на префікси. Вийшло чудово: з одного Іменника можна було утворити цілу купу гарненьких таких Прислівників. Самі полюбуйтесь: вверх, уверх, наверх, поверх. У будинку Прислівника відразу стало тісно. Та він на цьому не зупинився.

Йому прийшла ідея: а що як до Прикметників, які не хочуть перетворюватись тільки за допомогою суфіксів, додати ще й ліліпута! Подумав і зробив: по-українськи, по-новому, заново, знову. Як добре!

А тепер можна й на інших подивитись. Взяти, наприклад, Збірні Числівники двоє, троє й так далі. Чому б їм не стати Прислівниками: вдвоє, втроє, а можна ще й двічі, тричі — від Числівників два, три.

Тут йому кілька Займенників трапилося. Прислівник тут же і їх заманив у свій дім для різноманітності: мій став по-моєму, твій став по-твоєму, а наш – по-нашому.

Потім вирішив ще й ліліпутів поєднати між собою. Вийшло десь, колись, як-небудь.

Довго боявся Прислівник Дієслів. І ось нарешті на свій день народження наважився запросити Дієслово святкувати, яке й залишилось у нього жити, але вже як святково й по-святковому. За ним прийшло слово здоганяти, та й стало навздогін, а потім ще деяким дієсловам сподобалось у Прислівника.

Радіє Прислівник: ого, яка сім’я!

(За І. Вихованцем).

Дякую! Молодець! Добре попрацював.