СПР з кількома підрядними

Дивувався, чудувавсь і радів Данило, що таки зустрівся із тим дивом, із тим святом, якого роками очікував то з сумовитого чару веснянок, то з туману сподівань, то з тих передчуттів, які тільки молодість заколисує в душу.

Це та пора, коли в серці селянина сходяться радощі й тривоги хліба, а між ними снуються й снуються древні, певне, ще з язичницького віку прихоплені хліборобські жалі.

Очима прощання Данило поглянув на татарський брід, де горбкувата вода бавилась у піжмурки із місячним промінням, на долину, за якою імлилося болото.

Безбородько відчув, як злість почала сповзати з душі, дарма що й досі щеміла щока.

Данило ловить себе на тому, що матиме жаль, коли цей ранок з вечориною оминуть його душу, його хату.

Цей гиблий шмат землі, що колесом одкочувався від татарського броду й козачої долини, і досі не мав власної назви, хоча тут люди не раз знаходили непевний притулок від давніх і донедавніх ординців.

Я падаю в натоптані сіном санки, і ось уже кінь виносить нас у широкий засніжений світ, де у паморозі срібно туманіють верби, а річка погойдує переспілі китиці очерету.

В.

Коли музика затихла, хлопець відчув чудне заворушення, якусь глибоку турботу, бо мотив завмер недокінчений.

Через одчинені двері примітила, як марево грає над вербами, над городами, як білі хмари пливуть по небі.

Шевченківський форум у Києві засвідчив, з яким подивом відкривають Шевченкову поезію в близьких і далеких країнах яке враження справляє енергія "Кобзаря" на кожного, хто потрапляє в його силове поле.

У городі, де грають струни п'яні, де вічний шум, де вічна суєта, я згадую слова твої неждані.

Денис повернув голову туди, де мало бути його село, і довго вдивлявся в той бік, доки не побачив Беєву гору.

Постояв біля Неви, помилувався сфінксами, які сьогодні були кумедно хмурими, бо розтавала паморозь, пригріта сонцем, і почвалав на величезний постійний міст через Неву.

Коли зграя залетить далеко і в тумані стане тихо, я зупиняюся й наслухаю, що робиться попереду.

Людина, яка не вміє зрозуміти іншу людину, яка приписує їй тільки лихі наміри, яка завжди ображається на інших збіднює своє життя й заважає жити іншим.