Сполучник, правопис сполучника

особлива форма дієслова

незмінна самостійна частина мови

службова частина мови, що вживається для зв’язку однорідних членів речення та частин складного речення

змінна самостійна частина мови

сурядні та підрядні

одиничні, повторювальні, парні

сурядні, одиничні, парні

підрядні, прості, одиничні

рівноправні слова і рівноправні частини речень

рівноправні слова

приєднують підрядне речення до головного

з’єднують частини складного речення

а, але, та, проте

і, та, щоб, якби

або, чи, хоч, як

щоби, мовбито, аж, ніби

чи то… чи то, чи, як

бо, коли, щоб, неначе

а, тому що, і, мов

зате, проте, як, хоч

Люблю людей землі своєї, бо й я землі своєї син.

Місяць пливе оглядати і небо, і зорі, і землю, і море.

Ви чуєте, як дзвонить колос у вікна повечірніх зір?

Земле, заквітни розкішно в садах, щоб солов’ї ні на мить не змовкали.

Узимку сонце пече, та не гріє.

Не кажи, що не вмієш, а кажи, що навчишся.

Гарний хлопець, але не для мене.

Лице рум’яне, та серце кам’яне.

хоча(б), але(ж), за(тим), при(тому)

мовби(то), немовби(то), наче(б)

хоч(би), хоча(б), адже(ж), все(ж)

бо(ж), тому(що), дарма(що), за(тим)

щоб, а, але, хоч

зате, проте, неначе, щоб

тому що, через те що, і, коли

або, та, бо, тільки

осика й граб

стояти або сидіти

дорогий, але зручний

світить, однак не гріє

Люблю вас, люди, за/те, що ви скоряєте висоти.

Біда помучить, за/те мудрості научить.

Я люблю тебе, друже, за/те, що не можу тебе не любити.

За/те страждання, що вона страждала.