Сполучник як службова частина мови

через те що, нібито, адже, тому що

неначебто, якщо, проте, ніби

дарма що, щоб, хоч, і

не то ... не то, хоч, незважаючи на, якби

поки не, як ... так, коли б, мовби

проте, ані ... ані, та, або

як ... так і, зате, після того як

але, чи ... чи, доки, мов

однак, коли б, оскільки, хоч ... хоч

а, зате, немовбито, позаяк

для того щоб, буцімто, якби, хоч

проте, або ... або, немов, аби

оскільки, не тільки ... а й, так що, й

щоб, не то ... не то, бо, що аж

ні ... ні, теж, але, й

чи то ... чи то, та (= і), коли, однак

і (й), як ... так, теж, ані ... ані

мов, й, щойно, зате

перш ніж, коли б, дарма що, поки

коли, незважаючи на те що, як

якщо, якби, аби. коли б

хай, немов, як, так що

Я люблю тебе, друже, за/те, що не можна тебе не любити.

Як/би не віяла хуртовина, блисне промінь - крига розтане.

Народна пісня - то/ж усій землі окраса.

Хотіла б я піснею стати, у сюю хвилину ясну, що/б вільно по світі літати.

Усе одно, що/б не сталося, ми не розлучимося.

Як/що не підеш, на зло зостанусь.

Сто карбованців зашила йому мати в підкладку піджака, при/чому зашила сировою ниткою.

Лесю те/ж взяли в коло, наділи на неї віночок.

Як/би відали ви, які славні були ті суворі хлопці!

Як/же будеш, синку, у чистому полі за панами конем уганяти, не раджу тобі марно кров людську проливати.

Сонце світить та не гріє.

Ловись рибка хоч дрібна та свіжа.

Без господарів двір та хата плачуть.

Книга не пряник та дітей до себе манить.

Книга мала та серцю люба.