Сполучник

немов/би, начеб/то, не/мов, ні/би, не/наче, не/мов/бито

коли/б, а/бо, тому/що, для/того/щоб, як/тільки,

через/те/що, або/ж, у/зв'язку/з/тим/що

Сполучник - службова частина мови, що вживається для зв'язку однорідних членів речення та частин складного речення

Сполучник - це службова частина мови, що виражає залежність іменника, числівника, займенника від інших слів у словосполученні та реченні.

Сполучник - це службова частина мови, що вживається для зв'язку однорідних членів речення.

1

2

3

4

Життя дано на добрі справи.

Їв би кіт рибку, та у воду не хоче лізти.

З миру по нитці - голому сорочка.

Від своєї тіні не втечеш.

Усяк правду знає та не всяк про неї дбає.

Степ та воля - козацька доля.

Молоде орля та вище старого літає.

Коза на базар не хотіла йти та її повели.

Як/би ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя.(Тарас Шевченко)

Про що/б не писав поет, він завжди пише про людину.

Я поважаю тебе за/те, що ти завжди дотримуєш слова.

Батьки розповіли мені про/те, як вони навчались у школі.

Люблю людей землі своєї, бо й я землі своєї син.

Місяць пливе оглядати і небо, і зорі, і землю. і море.

Ви чуєте, як дзвонить колос у вікна повечірніх зір?

Земле. заквітни розкішно в садах, щоб солов’ї ні на мить не змовкали.

Узимку сонце пече, та не гріє.

Не кажи, що не вмієш, а кажи, що навчишся.

Гарний хлопець, але не для мене.

Лице рум’яне, та серце кам’яне.

хоча(б), але(ж), за(тим), при(тому)

мовби(то), немовби(то), наче(б)

хоч(би), хоча(б), адже(ж), все(ж)

бо(ж), тому(що), дарма(що), за(тим)

осика й граб

стояти або сидіти

дорогий, але зручний

світить, однак не гріє

Люблю вас, люди, за/те, що ви скоряєте висоти.

Біда помучить,за/те мудрості научить.

Я люблю тебе, друже, за/те, що не можу тебе не любити.

За/те страждання, що вона страждала.