Соціальна взаємодія, соціальні відносини та соціальний контроль

змагання, пристосування, соціальний конфлікт, асиміляція;

змагання, пристосування, соціальний конфлікт, антагонізм;

пристосування, соціальний конфлікт, антагонізм, контроль.

соціальна взаємодія – складна система обмінів;

найважливішим чинником міжособистісної комунікації є прийняті на віру правила, що регулюють взаємодію між людьми;

соціальна ситуація – мініатюрний драматичний спектакль.

традиційною і нетрадиційною;

традиційною і афективною;

традиційною, нетрадиційною і афективною.

так;

інколи;

ні, поскільки певні звичаї формуються на основі звичок.

ретретизм;

ритуалізм;

заколот.

загальновизнане правило, зразок поведінки, дій індивідів, соціальних груп.

засіб саморегуляції соціальної системи, що забезпечує упорядковану взаємодію її елементів шляхом нормативного (у тому числі й правового) регулювання.

форма діяльності, реакція на соціальне середовище чи на дію іншої людини.

загальновизнане правило, зразок поведінки, дій індивідів, соціальних груп.

засіб саморегуляції соціальної системи, що забезпечує упорядковану взаємодію її елементів шляхом нормативного (у тому числі й правового) регулювання.

форма діяльності, реакція на соціальне середовище чи на дію іншої людини.

соціальна дія, що виражає залежність і сумісність людей або груп.

засіб саморегуляції соціальної системи, що забезпечує упорядковану взаємодію її елементів шляхом нормативного (у тому числі й правового) регулювання.

форма діяльності, реакція на соціальне середовище чи на дію іншої людини.

загальновизнане правило, зразок поведінки, дій індивідів, соціальних груп.

засіб саморегуляції соціальної системи, що забезпечує упорядковану взаємодію її елементів шляхом нормативного (у тому числі й правового) регулювання.

форма діяльності, реакція на соціальне середовище чи на дію іншої людини.

встановлений спосіб поведінки у певних ситуаціях, який не викликає негативної реакції соціальної групи.

засіб саморегуляції соціальної системи, що забезпечує упорядковану взаємодію її елементів шляхом нормативного (у тому числі й правового) регулювання.

стимулювання бажаної поведінки і припинення небажаної для забезпечення внутрішньої згуртованості й безперервності суспільного життя.