Службові частини мови. Вигук. Контрольна робота

10

6

3

1

не

я

до

йой

хоч

через те що

тьох-тьох

попід, посеред, знад

відповідно до, з-поміж, заради

по-заду, за винятком, попри

заради, зпроміж, під час

і, проте, або

але, бо, щоб

якщо, а, однак

тому що, коли, та

Учителька розповідала про/те, що ми ще не вивчали.

Ми дізналися про/те, що до нас на урок завітає Олександр Гаврош.

Семикласники розповідали про/те, що їм найбільше сподобалося.

Випробування було складним, про/те хлопці й дівчата впоралися на відмінно.

Я б зміг перемогти.

Нехай вони переможуть!

Він всіх переміг.

Він таки переміг.

Що/б рибку з’їсти, треба в воду лізти.

А за/те завдання оцінка була поганою.

Як/би ви на це відреагували, коли б я промовчав?

Усі ніби навмисне те/ж саме розповідають.

отож/то, усе/ж/таки

куди/небудь, ходи/но

бозна/що, казна/з/чим

тут/таки, аби/до/кого

вигуки належать до самостійних частин мови

вигуки — це слова, що виражають різні емоції, почуття, не називаючи їх

вигуки не називають предметів, ознак чи дій і не виконують службових функцій

до вигуків належать також слова, словосполучення, що виражають привітання, подяку, прощання, вибачення (вигуки етикету)

ал/ло, будь/ласка, а/ну

ну/мо, до/побачення, ку/ку/рі/ку

на/добраніч, ха/ха, а/гов

бух/бух, ш/ш/ш, ку/ку

Лунає навкруг пісня сили й краси.

Верба товста, та всередині - пуста.

У козачому таборі, навкруг фортеці, копали шанці.

Проблиски світла спочатку були бліді й тихі.

Не/начеб/то, ад/же, а/би, не/наче, ані/ж.

Через/що, тому/що, не/мов/би, не/хай, коли/б.

Щой/но, за/те, тим/що, мовби/то, та/й

Як/що, в/міру/того/як, про/те, не/мов, що/б.

Будь/що, за/те, або/ж

Тому/що, дарма/що, або/ж

Про/те, при/чім, в/наслідок

Отож/бо, тому/то, тільки/но

Прийменники не мають лексичного значення.

Прийменник — це самостійна частина мови.

Прийменники служать для зв’язку слів у словосполученні та реченні.

Прийменники змінюються за родами, числами, відмінками тощо.

Прийменники можуть входити до складу членів речення разом зі словом, якого вони стосуються.

над, заради, згідно з

без, до, перед

у зв’язку з, незважаючи на, на чолі

відповідно до, понад, з-посеред

підчас, поперед, з-під

по-під, упродовж, у зв’язку з

з-перед, позаду, за винятком

за-ради, із-за, з метою

Сполучники не мають самостійного лексичного значення.

Сполучники не є членами речення.

Сполучники служать для зв’язку слів у словосполученні та реченні.

Сполучник — це самостійна частина мови.

Сполучники змінюються за родами, числами, відмінками тощо.

Сполучники поєднують однорідні члени речення та частини складного речення.

Чи то мені здалося, чи так було насправді.

Учитель у класі один, а учнів багато.

Хіба не бачите, що сонце світить?

Моя сестричка любить і солодощі, і фрукти.

Не знаю, чи буду робити бодай якесь із цих завдань.

Тільки в роботі відчуваєш себе потрібним іншим

Я б не поспішав.

Хай завжди доля вам усміхається.

самостійна частина мови, яка надає словам чи реченням додаткових відтінків у значенні або служить для творення слів

службова частина мови, яка надає словам чи реченням додаткових відтінків у значенні або служить для творення слів

службова частина мови, яка поєднує однорідні члени речення або частини складного речення

службова частина мови, яка показує залежність слів у словосполученні та реченні.

О, дивокраю, мій казковий! Я збережу про тебе спомин (В.Шукайло).

О краю мій, тополею рости! (С.Бен)

Гей помчімо ж мої коні, пошукаймо долі!

Ану - подайте білого коня!

екзамен по фізиці

по моїй ініціативі

без п`ятнадцять шість

називати на ім`я

Я люблю свій рідний край.

Пісне, серця мого не край!

Край дороги не рубай тополю.

Мій рідний край - земля моїх батьків.

вчити(ся), (ні)який, (де)(з)ким

хтозна(як), прийшов(таки), слухай(но)

(що)року, аби(до)кого, де(про)що

ні(з)чим, що(ж), (таки)дзвенить

якщо вигук уживаємо в кінці речення, то перед ним ставимо кому, а після нього той знак, якого вимагає зміст речення в цілому

слово «ой» у реченні потрібно завжди відокремлювати комою чи комами

коли вигук, що стоїть на початку речення, вимовляємо з окличною інтонацією, то після нього ставимо знак оклику, а перше слово після нього пишемо з великої букви

коли вигук уживаємо в середині речення, то відокремлюємо його комою з одного боку

не відокремлюємо розділовими знаками вигуки на початку речення, якщо вони стоять перед особовим займенником, після якого є звертання

Вигуки, вжиті в значенні іменників, зазвичай пишемо в лапках.

Хтось покликав, Алло! Люди добрі! (Д Павличко)

"Будь ласка", - тихо прошепотіла Марина.

Ах, скільки струн в душі дзвенять! (О.Олесь)

Ой пісне, чому, як той птах, не летиш? (М.Рильський)

Роби добро не думаючи.

Незабаром у передпокій увійшла рішучою ходою немолода лікарка.

Мені поля задумливо шептали свої ніким неспівані пісні.

Ніхто не міряв серця глибочінь.

з місцем роботи, проживає за адресою

від того часу, з досвіду знаю

надіслати по пошті, відсутній із-за хвороби

роботи на тиждень, ішов за правду