Словосполучення. Види речень. Головні члени речення. Ускладнені речення.

прийшов до хати, електронне табло, футбольний матч

високо в горах, зелений килим, за хатою

зошит і книжка, комп'ютерні ігри, іду швидко

падає сніг, холодна роса, живу далеко

На незабудці бринів рудий джмелик.

В'їжджає в степ червоне літо на незагнузданім коні.

З-поміж хмар переблискує місяць.

Дерева в лісі нагинало до самої землі.

Вітер листям вкриває холодну землю.

Хмарки сльози гублять.

Нам життя дарує нові зустрічі.

Діти матерям цілують руки.

Мороз уночі намалював квіти на холодному склі.

Пролетіли гуси над долиною, над калиною.

Вітер з моря розносив прохолоду.

Дітям подарували книжки й фотоальбоми.

Теплом дихала земля.

У гаю весело щебетали пташки.

Запам'ятав дідусеві слова.

Земля дала мені крила.

Настали осінні, тихі та смутні дні, коли сонце світить і не гріє.

Я пригорнусь до тебе піснею і яворами, золотими крильми пшениці, тінявими ярами.

Намалюй, зимова нічко, білосніжні сни.

Хтось, може, винен перед ними.

Десь там матуся в обіймах втоми виходить зустрічать мене на шлях.

Схилились вишні в розпачі німім і ронять цвіт весільний у калюжу.

Дзвенить у зорях небо чисте, палає синім льодом шлях.

Повітря склом виблискує ламким, і тиша ніжно дзвонить над полями.

Напевно всім доводилося спостерігати за красою ранкового неба.

На місці собору за словами літописців було сільське поселення.

Погода за вікном говорить що настала глибока холодна осінь.

На жаль на центральних дорогах Києва буває велике скупчення автотранспорту.

Весь зелений степ і синє кругле небо заливало проміння гарячого, золотого сонця.

Усе набуває особливого значення в цьому храмі зимового дня і порожня дорога в полях, і самотня тополя.

Видатне минуле, розмаїття сьогодення, таємниче майбутнє усе підвладно розуму людини.

Важко повірити, що на місці цього чарівного парку була тільки хата та чумацька криниця.