Слобідська та Південна Україна в другій половині XVIII ст.

П. Калнишевський

Й. Гладкий

К. Гордієнко
 

І. Сірко.
 

Задунайська Січ
 

Підпільненська Січ
 

Банатська Січ
 

Чорноморська Січ

незначну роль;

допоміжну роль, було поряд з державною платнею та військовою здобиччю, джерелом їх забезпечення;

важливу роль, бо приносило добрий прибуток від реалізації продуктів сільського господарства, ремесел та рибальського і мисливського промислів; 

 найважливішу роль. Запорожці перетворились на заможних господарів – «гречкосіїв», що живуть землеробством і торгівлею.

козаків-добровольців було створено п’ять гусарських полків, а всіх інших козаків та підпомічників перетворено на «військових обивателів», яких обклали податками

1768 р. діяльність законодавчої комісії

поруч з українцями на Слобожанщині, в тому числі й на «вільних військових землях», оселялись росіяни (приблизно 1/3 населення)

козацькій старшині надано військові ранги російської армії

заселення території іноземцями: сербами, молдаванами, волохами, болгарами

утворення Слобідсько-Української губернії з адміністративним центром у Харкові

Дніпропетровськ

Запоріжжя

Херсон

Одеса

 у 1764 р.
 

у 1768 р.

у 1775 р.
 

у 1783 р.
 

Військо вірних козаків (Чорноморське)

Задунайську Січ

Кубанське козацьке військо

Банатську Січ

імператриця ненавиділа українців, а запорожці уособлювали в собі їх кращі якості та були стійкими прихильниками української автономії;

Січ перестала бути військовим захистом Півдня після занепаду Кримського ханства і Османської імперії, але зберігала свій демократичний устрій, була опорним пунктом «бунтівників» та перешкодою колонізації Північного Причорномор’я; 

Січ являла собою потенційну союзницю татар під час неминучих російсько-турецьких воєн за вихід до Чорного моря; 

бажання колонізувати землі Запорожжя.