Складносурядні речення. Розділові знаки в складносурядних реченнях

Присівши на порозі і схиливши над ним голову, зажурено спочиває ненька.

Багато дорога може розповісти допитливому серцю, навіяти і радість, і журу, воскресити в пам’яті давні перекази, бувальщини, легенди.

Якось по тих краях їздила депутація з Петербурга, яка відбирала співаків для царського хору.

Мелькає скупана зливою зелень, і сивіють величезні листки папороті, обтяжені краплистою росою.

Одна душа – як скрипка, а друга – як літавра.

Гуде вогонь – веселий сатана, червоним реготом вихоплюється з печі…

Звір затремтить, птах затріпоче.

Надвечір Степан, вертаючись із мандрів, спускався просто до Дніпра десь на відлюддя, купався там і стомлено чвалав додому.

Дощ пройшов - і Київ зеленіє.

Місяць освітив її лице, і воно здалося йому ще делікатнішим, ще добрішим.

Сліпучо спалахнула блискавка, і гуркіт грому сповістив про початок нічної грози.

Піднімалися з густого верхів’я дикі птахи-орли, і спокійно, могутнім помахом крил різали повітря, і тривожно-ніжним курликанням посилали один одному привіт.

День був літній, спекотний, і селом я йшов довго.

Ні риба не грає, ні рак не чіпляється за босу ногу.

Руки її то перебирали зовсім новий одяг, недавно пошитий чи куплений, то вже між її темних пальців текли разки старовинного намиста.

Подвір’я аж сяяло чистотою, і острівці квітів цвіли по ньому там і там.

з’юрмилися біля вікон.

і з’юрмилися біля вікон.

а зеленкуватими й синіми снігами покотилися молоді голоси.

бо зеленкуватими й синіми снігами покотилися молоді голоси.

і розбивали небо блискавки.

ховалися комахи в невидимі щілини.

й різко тараном падали вниз.

та вимальовували в ньому арфу.

здається, вони існували завжди.

а їхня історія починається у далекому минулому.

бо вони залишаються важливим джерелом інформації.

і для багатьох стають друзями та порадниками.

За селом шелестіли хліба і пахло полином.

Чад і сморід стояв над світом.

Дунув вітер понад ставом і сліду не стало.

Там на кладці дівчата прали сорочки й час від часу весело перегукувались.

Билося серце і гріла кров од передчуття чогось в житті радісного, могучого.

Батьківська хата завжди згадується, сниться, а тепло спогадів не забувається і гріє.

Слово «мама» росте разом із нами тихо, і тихо ростуть дерева.

Може, квіти зійдуть — і настане ще й для мене весела весна.

Спадщина Франка є багатющою, однак вона є маловивченою.

Не тільки злива мела в ту ніч, а й блискавки шмагали потріскані від спеки поля.

Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин, або кущиться пахучий чебрець

Не лише ми з Піратом боялись баби а й мати остерігалась її прокльонів.

Вдалині поле ніби вогнем горить та річка виблискує на сонці.

Ліс одягався тоді в жовте й червоне листя а сонце обертало його у золотий вогонь.

Висипала на подвір'я дітвора та збудила тишу голосним криком і дзвінким сміхом.

Курява стелилась по гладкому як дзеркало ставку і купалась у хвилях рожевого світла.

Прийми, Боже, молитву своїх дітей, а ми проситимемо за Україну, за рідну матір і молитва наша праведна, як і любов.

Зумійте бути вольними - і будете вольні.

Дмухнув вітер понад ставом, і сліду не стало.

Вітру на морі не було проте клекотав сильний прибій.

Від ставу дівчатко біжить до межі і стоїть на порозі усміхнена мати.

У високості тремтів срібний птах і симфонія сонця дзвеніла!

Яблуко до долу струсять віти і воно вже в кроні не засяє.

Сіяє у росах сріблясте проміння і сіється листя в гулке безгоміння.