Складносурядні речення

Іван підійшов до вже зарослого окопу: прилетів раптом до того окопу і впав на одну з квіток лахматий джміль.

Пахло далеким вітром, якого звечора не було.

Сироватка рвонувся, але якась владна сила зупинила його, не дала схопитися на ноги.

Книжна мудрість свята, її не потяти шаблею і з гармати не встрілити.

На грядках червоно виблискують скиби, а в борознах біліє опалий цвіт.

Город копати було ще рано, але Миколка наточив рашпілем лопату, набив на граблі нового держака та й пішов згрібати під яблунями торішнє листя.

Вдень сонце пече немилосердно козацьке тіло, а вночі холодна вільгість пронизує до кісток.

Ще дивен дим, і хата ще казкова, і ще ніяк нічого ще не звуть.

В долині персики цвітуть, а в горах знову сніг (М. Рильський).

Загомоніли десь пташки, і лист зашелестів (М. Терещенко).

Вже пізно, а спати не хочеться (Б. Собко).

То вітрець дихне по ниві, то коник в ниві засюрчить, то радісно бджола з добутком злетівши з квітки задзижчить (Л. Глібов).

Осінь сумна (?) та весело жити.

Чи то праця задавила молодую силу (?) чи то нудьга невсипуща його з ніг звалила.

Що таке присудок (?) і чим він виражається?

Світлу тишу лиш коники сюрчанням прошивали (?) та синички, стрибаючи в гіллі, наладжували голос на осінній.

Я розпадаюся тоді в чуття і не можу опертися настроєві сумному, мов креповий флер...

Я прилагоджувалась до матури, бо хотіла бути учителькою.

Вчилася музики, і язиків, і прерізних робіт ручних...

Маєтку я не мала, а життя, вибагливе, мов молода дівчина, жадало свого.

Билося серце і гріла кров од передчуття чогось в житті радісного, могучого.

Батьківська хата завжди згадується, сниться, а тепло спогадів не забувається і гріє.

Слово «мама» росте разом із нами тихо, і тихо ростуть дерева.

Може, квіти зійдуть — і настане ще й для мене весела весна.

Я — артистка і живу відповідно артистичним законам, а ті вимагають трохи більше...

Твій грунт вузький, але моє поле широке, безмежне...

Лише ми одні піддержуємо красу в житті, і лише ми, артисти, вибрана горстка суспільності...

Саме в нашім житті грає гармонія велику роль, і ми втрьох творили б викінчене тріо.

тому люди застібнули пальта.

і пішов дощ.

піднялася курява.

холодний і неприємний.

Ви побачите сонячно розтрушений на снігу ліщиновий цвіт, а під снігом почуєте зненацька якийсь схлип.

Скинеться зрідка у воді рибина, або нічний птах залопоче у темряві крилами.

Загадка — це чарівний світ поетичної таємниці, і в цьому світі мороз поєднаний народною фантазією з весною.

А пісок дедалі сипучіший, і мотоцикл з льоту раз у раз шугає в нього.

З моря долітав рев прибою і завивання сирени.

В сонячній круговерті гаснуть віки й ери, та вічним вогнем палає сяйво людських думок.

То хмарка набіжить, то сонце вигляне яскраво – променисте.

Хмари мовби зроджувалися з води, а вода теж схожа була на хмари.

Мій фах вибагливий і жадає зараз для себе нестісненої волі.

...я привикла віддавати музиці самі ... свобідні почування але іноді моя душа потребує спокою.

Тут, видко, панує тонша краса але я мушу шукати любителів музики.

Тут високі покої і він (інструмент) буде прекрасно звучати...

Від ставу дівчатко біжить до межі і стоїть на порозі усміхнена мати.

У високості тремтів срібний птах і симфонія сонця дзвеніла!

Яблуко до долу струсять віти і воно вже в кроні не засяє.

Сіяє у росах сріблясте проміння і сіється листя в гулке безгоміння.