Складносурядне речення . Варіант 2

Ще сніг ковтала повідь широченна, і рала вжав іще тужавий лан.

Немає у нас віри, та й розум за бодягу зачепивсь.

Багатому і діти чорт колише, а бідному і янгол не рідня.

Були вже риси мертві і застиглі, і тільки вітер коси ворушив.

Духовний Чорнобиль давно вже почався, а ми іще тільки його боїмось.

Чи ти тоді од мене одступився, чи сам себе навіки обманив?

Лиш храм збудуй, а люди в нього прийдуть.

Лишає хмара цвіт на підвіконні, і ніч несе медовий смолоскип.

Пісні у неї – то велика туга, а серце в неї горде і трудне.

Земля не може жити без сонця, а людина – без щастя.

Моя любов чолом сягала неба, а Гриць ходив ногами по землі.

Ще тільки вирок – і скінчиться справа.

Не час минає, а минаєм ми.

Дівки собі стоять біля криниці, а парубки стоять біля дівчат.

Ще назва є, а річки вже немає.

Барвистих лук не знають твої весни, і світить спека ребрами моста.

Я б і небо тобі прихилила, та не треба неба тобі.

У мене син одинчичок панове і запечалля на душі одне.

Люба донечко ти питаєш, що найголовніше у нашій учительській праці?

Тебе взиваємо, правдивого Бога.

Таке розкішне над нами небо і такі ми до безмежності молоді.

І ранок був, і дощик моросив.

Гроза минула, і плакучі квіти усі в краплинах.

Нове століття вже на видноколі, і час новітню створює красу.

Чужі приходять в час твоїх щедрот, а я прийшла у час твойого смутку.

Сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів.

Самій не трудно збитися з путі, та трудно з неї збитися в гурті.

Він то і радніший косити, та нема кому косу носити.

Було затишно і пахло вогкістю.

І наперед не треба ворожити, і за минулим плакати не варт.

Бо хто за що, а ми за незалежність.

Всміхнешся – й розбуркане море поклониться твоїй красі.

Людське горе смутить, а добро веселить.

Неосяжна осонцена днина, і собором дзвінким Україна написалась на мурах тюрми.

Чужих два слова в пісні буде – і пісня вже тоді чужа.

І розійдуться тумани, і на світі буде ясно.

Над самим краєм пролетіла чата і кінь з балки вимчався на шлях.

Таке солодке слово це – «люблю»; і я його на серці колихаю.

Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня.

Хоч пан, хоч пропав.

Діти плачуть і плачуть дерева.

Мине багато часу і ти зрозумієш свою помилку.

Порожній степ і тиша до небес.

Не тільки жайворонки нас вітали але й гречки в той саме час рожевим гомоном співали.

Як добре у житті закоханим, і як тривожно в світі їм.

Скоро проліски з-під снігу глянуть синіми очима і повіє теплий вітер над розкованим Дніпром.

Людей мільярди і мільярди слів, а ти їх мусиш вимовити вперше.

Тієї весни рано прокинувся ліс і недовго дрімали дуби.