Складносурядне речення: тестове опитування

А Тонкі брови, русяві дрібні кучері, рум’яні губи — усе це дихало молодою парубоцькою красою.

Б Гляньмо на трепетну землю — і  відкриється нам на зелено-голубому обличчі планети край, схожий на серце.
 

В У дівчині пробуджується мати — творець нового життя.
 

Г Як простір немислимий без руху, так поезія неможлива без думки.

А так що настрій зіпсувався на цілий день;
 

Б проте захід пройшов вдало;
 

В й обговорювати можливі перешкоди;
 

Г передчуваючи серйозні ускладнення.

А Над плесом озера я юність пригадав, вечірні небеса і посвист крил качиних… (М. Рильський).
 

Б Згори гора дивилась у черлінь, і хилитався човен до човниці (М. Вінграновський).
 

В Нестор ціпенів від страху, притулившись чолом до шибки, та відірвати погляду від вулиці не міг (Р. Іваничук).
 

Г Лиш гори не стрічаються, а людям зустрітись можна в будь-якій порі (Л. Міріджанян).
 

Д А соловейко-вакарушка не відмовляється ні від сухого листячка, ні від торішньої трави (Є. Гуцало).
 

А Минуло кілька недовгих хвилин, і вони сиділи поруч над водою, у гущавині дикого терника на камені (С. Васильченко)

Б Був час обідньої перерви — і все живе поховалося в затінки, вщухло, принишкло (О. Гончар).

В Співають ідучи дівчата, а матері вечерять ждуть (Т. Шевченко).
 

Г Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець (О. Гончар).

А На подвір’ї голосно сміються діти і пурхають горобці.

Б І жмуриться вікнами наша хатина і шепче задумливий сад.

В Жайворонок заспівав для своєї жіночки і їй теж захотілося злетіти в небо.

Г Мені потрібне слово а не слава.

А Я у думках до мами пригорнулась і стало гарно й затишно мені.

 

Б Теплий день розхлюпує блакить і ластівки купаються в промінні.

В Свинцем набрякли сиві хмари і сонце зникло якось враз.

Г Від пісні журливої дуб сколихнувся і лелеки здригнулись вві сні.

А) Я йду додому й серце моє співає від радості. 

Б) Знову яблуні буйно цвітуть і лунає знайомий мотив. 

В) Часом у блакитній тишині проливала біла хмара або пролітала пташинка. 

Г) повсюди зацвів бузок і кущі троянд покрилися квітами

А) Сідають дні, мов птахи, на хатах і розгортають крила вітру. 

Б) Тільки шепоче степ і падають блакитні зорі. 

В) Підвівши очі з-понад книжки, побачиш світ барвистим сном. 

Г) Я, сонцеві життя продавши за сто червінців божевілля, захоплений поганин завжди, поет весняного похмілля. 

А Миші бігали по помості, а мухи покинули хати і своїм гудінням не ворушили мертвої тиші (І. Нечуй-Левицький).
 

Б Все натякало на смерть, і скрізь зник дух живоття (І. Нечуй-Левицький).
 

В А тепер чого так серед ночі море плаче, й темрява тремтить? (Леся Українка).
 

Г Взимку їхній палац із білими колонами здається казковою будовою, лише неприємне враження справляє чавунний змій у басейні (М. Стельмах).

Д Надворі вже був день, але крізь густу мряку годі було на кілька кроків людей пізнати (Л. Мартович).

Е Хай вітер знамена колише, й співають в садах солов’ї! (В. Сосюра).

А І вечір гріє сині руки над жовтим вогнищем кульбаб (Л. Костенко).

Б А він теж усіх обнімав, цілував і, не втримавшись, на радощах таки заплакав (В. Малик).

В Подвір’я аж сяяло чистотою і острівці квітів цвіли по ньому там і там (М. Красуцький).

Г Човен висувається з-під верболозу чорним клинцем, і на воду сповзає дядькова тінь (Г. Тютюнник).

А Орбіту літа дописав листок і ліг на стежку, що прямує в осінь (М. Боровко).
 

Б Лише вітер хитає гілки, та тремтить роса на тонких травинках.
 

В Завжди приємно було згадувати все, що зробив доброго, бо тільки воно вводить нас у коло інших людей, робить їх братами, а не просто сусідами (В. Стус).
 

Г Дикі гуси зчиняють таке верескливе ґелґотання, що, почувши його, надовго не можеш витіснити із серця смутку (Із журналу).

А На квартирі було затишно  і на підлозі лежала ціла купа свіжої соломи

Б Ще мить і затанцюють відблиски променів на веселих обличчя!

В То озветься самотній голос пташини то гілка надломиться із вкрадливим звуком

Г Хай лунають знайомі мотиви і щебечуть дитячі голоси!