Складносурядне речення

Сидить батько кінець столу, на руки схилився (Т.Шевченко).

Чорне курчаве волосся, заквітчане польовими квітами, чудно вилося коло білого чола (П.Мирний).

Даю тобі цей меч, дарма що ти не сильна (Л.Українка).

Запрягши сонце до теліги, назустріч виїду весні (Б.-І.Антонич).

Упаду я зорею, мій вічний народе, на трагічний і довгий Чумацький твій Шлях (В.Симоненко).

Гнуться клени ніжними колінами, чорну хмару сріблять голуби (М.Рильський).

В день на Купала, зрана попоравшись, вся молодь рушила з села (П.Мирний).

Я слухав рідну мову, і вона лилася, наче струмок (Ю.Мушкетик).

Запахла осінь в'ялим тютюном, та яблуками, та тонким туманом, і свіжі айстри над піском рум'яним зріють за одчиненим вікном (М.Рильський).

Спочиваєш ти, наш батьку, тихо в домовині, та збудила твоя пісня думки на Вкраїні (Л.Українка).

Вітер хвилю б'є, та крутить, та шумить (Л.Українка).

Іншим стало слово, обпалене вогнем, загартоване в горнилі людських страждань, та й люди ніби стали іншими...(А.Малишко).

Біля нас шелестять ясени, а під ногами сонце смикає за поводи тіні (М.Стельмах).

Здається ж, люди, все у них людське, але душа ще з дерева не злізла (Л.Костенко).

Часом качка в повітрі дзвенить, чи кажан проти місяця грає (М.Рильський).

Чужих два слова в пісні буде - і пісня вся тоді чужа (Д.Павличко).

Робота кипіла в неї у руках, однак сонце котилося за обрій (М.Рильський).

Тільки Стрий не то шумить, не то журчить принадливо, котячи по камінню свої кришталеві води (І.Франко).

Слово не стріла, а глибоко ранить (Нар.творч.).

Крізь темну ніч шумів весняний дощ, і в унісон із ним шуміли сосни (А.Малишко).

Місяць зійшов над морем і скелі ближчими стали (М.Коцюбинський)

Сонце сміливо розсікало золотими мечами зелену гущавину листя і вигаптовувало на стіні якусь фантастичну плахту (Б.Антоненко - Давидович).

Люблю я осіннії квіти, прощальну красу вечорів і сині оголені віти...(В.Сосюра).

Весна квітчає буйні коси і вируша в далеку путь (Л.Дмитерко).

Долина ставала все вужчою а гори піднімалися все вище та вище (І.Нечуй - Левицький).

Тільки коники сюрчать та перепел іноді підпадьомкне (В.Козаченко).

Метнулось гайвороння край дороги і простяглась пустеля навкруги (М.Рильський).

Вранці прибули машини і солдати кинулись до ставу (М.Стельмах)

Минає день і світ згасає і найсвітліший промінь згас (М.Рильський).

Дмухнув вітер понад ставом і сліду не стало (Т.Шевченко).

Дощик перестав і все навколо запахло посвіжіло заблищало (Гр.Тютюнник)

Дощ пройшов і Київ зеленіє (М.Рильський).

Дрімають копиці скошеного сіна і спить прив'яла трава в срібних покосах (І.Цюпа).

У повітрі пахло весною і дув ласкавий теплий вітерець (І.Цюпа).

Прозорий струмок перетинав стежку і через нього було перекинуто кладку з сухої деревини (О.Донченко).

Подвір'я аж сяяло чистотою і острівці квітів цвіли на ньому там і там (М.Кропивницький).

Веде нас мрія ніжна й строга, і підросли малі сини (А.Малишко).

Липневе небо було без хмаринки, але легко було дихати над водою (М.Коцюбинський).

За селом простяглося широке поле, і сховався у вербах ставок.

Теплий погляд весни зупинився найперше на снігах - і осіли сніги (М.Вінграновський).

Князь люботинський куняв у кріслі, заколисаний мушиним дзижчанням, у сни занурений, наче в мутну, теплу воду і снилися йому війни, переможні походи, руїни здобутих фортець, довгі вервечки полонених (Ю.Винничук)

Князь люботинський куняв у кріслі, заколисаний мушиним дзижчанням у сни занурений, наче в мутну, теплу воду, і снилися йому війни, переможні походи, руїни здобутих фортець, довгі вервечки полонених (Ю.Винничук)

Князь люботинський куняв у кріслі, заколисаний мушиним дзижчанням, у сни занурений, наче в мутну, теплу воду, і снилися йому війни, переможні походи, руїни здобутих фортець, довгі вервечки полонених (Ю.Винничук)

Князь люботинський куняв у кріслі заколисаний мушиним дзижчанням, у сни занурений, наче в мутну, теплу воду, і снилися йому війни, переможні походи, руїни здобутих фортець, довгі вервечки полонених (Ю.Винничук)

Вітри нахлинули зі сходу, й принесли холод і хмари, дрібний дощ-січенець моросив безперестанку, і тривала сльота перетворила дороги на місиво (Ю.Винниченко).

Вітри нахлинули зі сходу й принесли холод і хмари, дрібний дощ-січенець моросив безперестанку і тривала сльота перетворила дороги на місиво (Ю.Винниченко).

Вітри нахлинули зі сходу й принесли холод і хмари дрібний дощ-січенець моросив безперестанку, і тривала сльота перетворила дороги на місиво (Ю.Винниченко).

Вітри нахлинули зі сходу й принесли холод і хмари, дрібний дощ-січенець моросив безперестанку, і тривала сльота перетворила дороги на місиво (Ю.Винниченко).