Складносурядне речення

Складносурядне речення — це складне речення, яке має рівноправні частини, поєднані сполучником (сполучниками) підрядності

Складносурядне речення — це складне речення, яке має нерівноправні частини, поєднані сполучником (сполучниками) сурядності

Складносурядне речення — це складне речення, яке має рівноправні частини, поєднані сполучником (сполучниками) сурядності

Складносурядне речення — це просте речення, яке має рівноправні присудки, поєднані сполучником (сполучниками) сурядності

У складносурядному реченні (ССР)не можна визначити ні головної, ні підрядної частини, а отже, не можна поставити питання від однієї частини до іншої. Засобами зв'язку між частинами є сурядні сполучники

У складносурядному реченні (ССР) можна визначити головну, підрядну частини, а отже, можна поставити питання від однієї частини до іншої. Засобами зв'язку між частинами є сурядні сполучники

У складносурядному реченні (ССР)не можна визначити ні головної, ні підрядної частини, а отже, не можна поставити питання від однієї частини до іншої. Засобами зв'язку між частинами є підрядні сполучники

У складносурядному реченні (ССР) можна визначити головну, підрядну частини, а отже, можна поставити питання від однієї частини до іншої. Засобами зв'язку між частинами є сурядні та підрядні сполучники, сполучні слова

І серед білого дня десь взялася хмара, враз накрила мокрим рядном.

До нестями люблю музику дощу і скісний малюнок його стібків.

Друже, і я хоч не дуже великий маляр, все-таки намалюю тобі красу дощу.

Наспівувала весна соловейком у гаю, і злегка вітер дмухав теплом.

То вони спочатку ходили на тренуання, а вже потім на морозиво.

Усе стало мокрим, а подекуди згодом і підпаровувало з тепла.

Повіяв вітер, і через деякий час занадився дощ.

Ні повітря не ворухнеться, ні пташка не защебече (М.Коцюбинський)

Дощ усе періщив, але я під парасолею ні кроку з місця.

Пройшла гроза, і ніч промчала, і знову день шумить кругом (В.Сосюра)

Минули морози, і зелень підлікувала морозяні рани.

То не хмари сходилися, то знов збиралися дощі, то миттю все й помінялося.

Стій за правду горою — і люди будуть з тобою.

Смеркало, і сонце поспішало за горизонт сьогоднішнього дня.

Ударив грім, і усе стало надзвичайно сліпучо-ясним.

Промайне життя, і не залишить сліду від нічого.

А й правда, крилатим грунту не треба.

Уже погасили каганці, а Марині все не спалося.

Все думалося про весну, і всі оті думки не давали спати.

То хмаринка пропливе, то вітерець залоскоче.

Вона мовчала, однак усе було аписано на її обличчі.

Він любить спорт, а його брат - музику.

Вона готувала вечерю, а він - накривав стіл.

Він готував хрін, а вона пекла ковбаси на Великдень.

Землі немає, то буде небо.

Немає поля, то буде воля.

Немає пари, то будуть хмари.

А й правда, крилатим ґрунту не треба.

Ти мене, кохана, приведеш до поля, Я піду — і може більше не прийду. (М.Рильський)

Вже й любов доспіла під промінням теплим, І її зірвали радісні уста. (М. Рильський)

Або слави добути, або дома бути.

Гей, поля жовтіють, і синіє небо. (М. Рильський)

[ ], однак ( ).

( ), однак [ ]

[ , однак ]

[ ], однак [ ]

Спинилось літо на порозі ...
І дише полум’ям на все....
І грому гордого погрози ....
Повітря стомлене несе. (М. Рильський)

В моїм серці і бурі... і грози....
Й рокотання-ридання бандур. (П.Тичина)

Ще мить ... і потяг вирушить у невідому даль.

Вже червоніють помідори ...
І ходить осінь по траві. (М. Рильський)

Вже червоніють помідори
І ходить осінь по траві.

Надворі смеркало і ніхто ще не покидав роботу.

Незабаром усі зберуться за столом і пахне картопля вечерею.

Тільки шелесне гілочка та інколи пискне пташина.

Знову чути пісню солов'я і весна наповнюється звуками.

Де-не-де сюркне коник та пурхне перепілка.

Під стріху забігла білка та давай собі бавитися горіхами.

Ввечері настає напрацьована за день тиша і кожна людина прагне відпочити.

Настали блаженні для землі дні ..... і дощі щодня застилали моквою зелень, тротуари, перехожих.

Ставок повнився всілякою рибою ... і її ставало деделі більше від зариблення.

Ганна перемила весь посуд .... і навіть онучка допомогла.

Окунь красувався своєю дзеркальністю .... і вже ніхто з тим не сперечався.

дарма що холод щоранку нагадує про себе.

а у серці розцвітає весна.

бо прийшла її пора.

і дихає любов'ю в прозору далечінь.