Складносурядне речення

Мені відкрилась істина печальна: життя зникає, як ріка Почайна (Л. Костенко).

А ниви пахли хлібами, динями, кавунами, і шуліки високо в небі погойдувалися на крилах (Г. Тютюнник)

А побіля старого дуба, що височіє на сільській околиці, синіми пелюстками сміються й сміються фіалки (Є. Гуцало).

Він одірвав від парусинової сорочки рукав, витер ним рану, обличчя, а тоді перев'язав собі голову і руку (В. Шкляр).

Ось-ось цей спокій порушать рвучкі пориви вітру, і на землю впадуть важкі краплини – передвісники літньої зливи (М. Трублаїні)

Де-не-де біля вирв синіє безводний полин або кущиться пахучий чебрець (О. Гончар).

Життя коротке, але слава може бути вічною (Цицерон).

Завірюха стугоніла, вила, а мороз гострив свій білий ніж (І. Драч).

відбиваючи темні тіні на плесі Дніпра.

і весело підморгував зорям.

і тисячі зір палахкотіли в глибинах неба.

на сході вже біліла вузенька смужка світанку.

Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки (Л. Костенко).

На дубі довго не розкриваються бруньки зате довго восени дуб не ронить свого листя (О. Копиленко).

Скинеться зрідка у воді рибина або нічний птах залопоче у темряві крилами (Б. Антоненко-Давидович).

Ліси та діброви вкрилися блідо-зеленавим серпанком і в них залунали голоси перших мандрівних птахів (В. Рутківський).

Велике червоне сонце повільно опускалося за далекий небосхил, і на іскристому снігу попереду вершників колихалися довгі темні тіні (В. Малик).

Сніговій ревів десь угорі, котився понад білою безконечною рівниною, а сюди, в міжгір'я, вривалися тільки поодинокі вихори і слали між невидимими горбами пухку снігову ковдру (В. Малик).

Не тільки жайворонки нас, мене й товаришів, вітали, але й гречки в той само час рожевим гомоном співали (М. Рильський).

Скинеться зрідка у воді рибина, або нічний птах залопоче у темряві крилами (Б. Антоненко-Давидович).

Ще хвилина друга і його військо покотиться назад (В. Малик).

Нещодавно випав рясний дощ і вся земля була покрита брудними озерцями баюрами та струмками (В. Рутківський).

Черемха клубочилась піною цвіту а бузина ловила те пахуче шумовиння піднісши вгору білі долоні (О. Донченко).

Миргородці ще шикувалися лавами а мурза своїм правим крилом ударив по них, сподіваючись зім'яти й відкинути до Сули (В. Малик).

У кімнаті запахло смачною домашньою випічкою і дівчата хутко кинулися на кухню (Н. Гербіш).

Чужих два слова в пісні буде і пісня вся тоді чужа! (Д. Павличко).

Нове століття вже на видноколі і час новітню створює красу ( Л. Костенко).

Нещодавно випав рясний дощ і вся земля була покрита брудними озерцями, баюрами та струмками (М. Трублаїні).

Дніпро ще не зовсім звільнився від криги, проте навігація вже почалася (З журналу).

Не то осінні води шуміли, збігаючи в Дунай, не то вітер бився в заломах провалля (М Коцюбинський).

Сонце вже сховалося за обрієм, і небо на заході пашіло червоними вогнями (М. Трублаїні).

Одне хлопченя прибилося на Січ аж із Шотландії, і за кривенького його носа прозвали шотландика козаки Максимом Кривоносом... (М. Вінграновський).

Срібним голосом озивалася бандура і мелодійно плакала скрипка.

Після грози усе довкруж заніміло але тиша у лісі здавалась живою (В. Шкляр).

Дув пронизливий морський вітер і дівчина куталася в тоненький шарф (Н. Гербіш).

Над морем ясно горіли зорі і радісно-задерикувато переходив від зірки до зірки молодик (М. Трублаїні).

Срібний дощик проливається іскристо, і веселка обіймає небокрай. (П. Пербийніс)

За хвилину хмара зсунулася кудись вбік, і їх осліпило яскраве сонце (Ю. Мушкетик )

Я знаю, що нам їхати усього декілька хвилин (Н. Гербіш).

Воду для пиття наш куток носить аж із лісу: там вона набагато смачніша, аніж колодязна. (А. Дімаров)

Повіяв свіжий легкий вітерець, і по неосяжному полю побігли широкі золоті хвилі.

холодні вітри несамовито лютують.

а у нас на Україні літечко літує .

і навівають сум та тривогу.

співаючи свої сумні пісні.

Єднальні, протиставні, розділові

Протиставні, означальні, з'ясувальні

Протиставні, порівняльні

Розділові, єднальні, допустові