Складносурядне речення

А.Складносурядним називається речення, у якому одне просте речення за змістом та граматично залежить від іншого й з’єднується з ним за допомогою підрядного сполучника або сполучного слова.

Б..Складносурядним називається речення, у якому прості речення рівноправні за змістом і пов’язані сурядним сполучником.

В.Складносурядним називається речення, у якому наявний лише один головний член.

Г.Складносурядним називається речення, у якому є три головні члени.

А) єднальних, протиставних, розділових;

Б) часових, причинових, мети;

В) умовних, допустових;

Г) наслідкових, порівняльних.

А.Щодня, щоночі, молила і кликала до себе (Л. Тараненко).

Б.Дощі, що зарядили над турбазою кілька днів підряд, зосталися ніби відрізані променем сонця на асфальті (Л. Тараненко).

А.Щодня, щоночі, молила і кликала до себе (Л. Тараненко).

Б.Дощі, що зарядили над турбазою кілька днів підряд, зосталися ніби відрізані променем сонця на асфальті (Л. Тараненко).

В.Максим обережно відхилив почорнілу хвіртку і ступив на густо всипаний ледь видимим порохом куряви спориш (Л. Тараненко).

Г. Над узорними віялами орляка снується легка-легка павутина, і повітря, здається, тремтить від натужної напруги… (Л. Тараненко).

А. [ ], і [ ], (як).

Б. [ ] , і [ ].

В. [ ], і [ (як) ].

Г. ( ), і ( ), [ як ].

А.Автобус плавно зрушив з місця, і дорога мовчки лягла під колеса (Л. Тараненко).

Б.Древні, вічно замерзаючі, старі на лавах біля під’їзду провели цікавими поглядами (Л. Тараненко).

В. На сходах під ноги кинувся сусідський кіт, нявкнув противним басом (Л. Тараненко).

Г.Чи то день, сонце гнали під лускуватою грубою корою, чи то збуджена уява Максима виною тому…(Л. Тараненко)

А. Максим закушує губи – і кров солонить їх, і не може вийти з хати, не може нічим допомогти (Л. Тараненко).

Б.Дзвінка дивилася на Максима, а очі її повільно наливалися слізьми (Л. Тараненко).

В. Він навіть зніяковів, угледівши її біля воріт турбази (Л. Тараненко).

Г.Зелень її очей спалахнула, немов омита весняним дощем (Л. Тараненко).

А.Максим іде, і опала глиця, сплавлена промінням в жовтавий сяючий килим, порипує під ногами (Л. Тараненко).

Б. Максим розумів, але не міг виборсатися, не міг виплисти на поверхню з-під судомного болю (Л. Тараненко).

В.Ніч – у чорному запиналі, обверчена чорним, де-де приперчена далекими вогниками жару (Л. Тараненко).

Г.Ніч читає в його душі і страх перед смертю, і злу, люту ненависть до окупантів…(Л. Тараненко).