Складносурядне речення

А Духмяний цвіт вигойдує бджолу, та вже стоптали в полі ковилу дощів нестримні навіжені коні.

Б На вечірньому небі потьмяніли і щезли сріблясті зірки.

В Істинне призначення людини жити, а не існувати.

Г Шалені мрії мої летять за обрій Землі і будять у серці твоїм гарячі хвилі

А На гобелени перестиглих днів мазки пастельні накладає осінь, вплітаючи теплий теракот у волосся останнього серпневого дня.

Б На дроти влягаються бемолі, ніби в нотний зошит на рядки, і пливуть строкаті парасолі по лискучих вулицях міських

В А надворі гуляє вітер і співає симфонію дощу.

Г У небі то розгоряються, то погасають сліпучі ракети.

А підморгуючи приморозкам зрідка

Б і полетить повз сонні стовбури сухий листок

В хоча ще будуть теплі дні

А і не згоріла в пам’яті моїй

Б а вже сади стоять у срібному вбранні

В але ще продовжує милувати різними барвами

А Сніг щедро сипав, а ми раділи зимовому святу і впродовж усієї дороги вдихали передріздвяний запах старого смерекового лісу.

Б Посміхнулись тихі липи, простягнули радо віти, зустрічали дощ веселий та ховали в буйнім листі, і, наповнивши по вінця молоде сузір’я цвіту ,полились на теплу землю меду краплі золотисті.

В Зима почалася на Покрову, та осінь ще не відступала, ще хлипала багнюкою, змішуючи снігову січку з дощем

А У повітрі стояли абрикосові пахощі( й )мигтіли золотом оси та бджоли .

Б Де-де в гіллі висвистують пташки (та) розноситься по лісу їхній голосний спів.

В Світило, мов підстрелений птах, важко впало за обрій (і) виднокіл запалав густо-кривавою барвою.

А Цього року осінь швидко наворожила зиму, і легкі білі сніжинки застеляли землю білим обрусом.

Б Вже соловей завів своє десь у гущавині вишневій, а на високім чистім небі вечірня зіронька встає.

В Ще лише хвилинка-друга і гарячі коні порівняються з маврійським дубом.

А День був сонячним й небо здавалося ще більшим

Б Мені потрібне слово а не слава.

В Сичі в гаю перекликались та ясен раз у раз скрипів.

А За вікном потяга починає сипати сніг і уява розцяцьковує кожну сніжинку.

Б Жайворонки просто дзьобиками та крильми торкаються лунких намистин і вони передзвонюють мелодійними сонячними голосами.

В На кульбабу дмухнеш і рій пуху розлетиться в усі боки.

А Білі хмари бігли над синім горизонтом, зблискуючи обвітреними боками, а гори сяяли в каскаді сонячного світла і щасливих барв літа.

Б Білі хмари бігли над синім горизонтом зблискуючи обвітреними боками, а гори сяяли в каскаді сонячного світла і щасливих барв літа.

В Білі хмари бігли над синім горизонтом, зблискуючи обвітреними боками, а гори сяяли в каскаді сонячного світла , і щасливих барв літа.