Складносурядне речення

Народилося літо з дощів і холодних снігів, наполохано сіло в садочку під вишнею.

Холодні зірки мерехтіли в темному небі, і нескінченний Чумацький Шлях простягся у вічність.

То наближаючись, то віддаляючись, але не стихаючи зовсім, гуркотіло і гуркотіло два трактори в полі.

Дорога зіп’ялась на невисокий перевал і круто збігла вниз по вапнистому білому схилу.

Старенька жінка вносила соломки і, вся залита сяйвом золотим, чогось палила у печі іконки, поцілувавши кожну перед тим.

Ви побачите сонячно розтрушений на снігу ліщиновий цвіт, а під снігом почуєте зненацька якийсь схлип.

Скинеться зрідка у воді рибина, або нічний птах залопоче у темряві крилами.

Загадка — це чарівний світ поетичної таємниці, і в цьому світі мороз поєднаний народною фантазією з весною.

А пісок дедалі сипучіший, і мотоцикл з льоту раз у раз шугає в нього.

Або сина його виженуть із гімназії, не давши йому докінчити курсу, або нехай він, батько, висіче сина різками таки тут, у Полтаві в гімназії. (Складносурядне речення з єднальним сполучником.)

Темніли стрілки щавлю, та смачно вабила конюшина. (Складносурядне речення протиставним сполучником.)

Колись на вершечку могили ще лежав велетенськип гранітний валун, і з нього було видно далі, аж за Дніпро, але його розтрощили блискавиці. (Складносурядне речення з розділовим сполучником.)

Розмножують горицвіт свіжозібраним насінням, та схожість його невисока. (Складносурядне речення з протиставним сполучником.)

Темне небо лежало, і хмара ходила навкісна, та шуміли тополі.

Ялинка затремтіла від низу до вершечка, та кілька глиць упало на сніг.

Лиш коники в стерні сюрчали та марево хилилось до землі.

Була я щаслива, та терном поросла моя дорога до того щастя.

Запрягайте коні в шори, коні воронії, та й поїдем доганяти літа молодії,

Ще лише хвилинка-друга і гарячі коні порівняються з маврійським дубом.

Одна хвилинка темного горя і вмить усміхнулось направо усміхнулось наліво і золоте поле махнуло крилами аж до країв синього неба

Біла стежка в далечі губилась а мені у безтурботні дні назавжди навіки полюбились ніжні і замріяні пісні.

Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно і десь на пні під сивою сосною ведмеді забивають доміно,

Раптом заблискотів заколихав вогнями весь правий берег і стало видно скіфські могили над Дніпром і лівобережні піски

коли ми повернулися з екскурсії.

штиль радував матерів із дітьми

проте клекотав сильний прибій.

як і очікуваного кілька днів сонця.

хоча за прогнозом і обіцяли буйного.

Удосвіта знов загули на морозі сосни і закричали півні на горищах.

Тут кажуть уночі горять вогні болотні чи світяться корчі зотлілі до трухи.

Зрідка тут пробіжить заєць або спиниться на кручі вовк.

На сизих луках скошено траву і літо буйне в береги ввійшло.

В одну мить розсунувся простір і стали ближчими зорі.

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть колосом шумлять.

Козацький вітер вишмагає душу і я у ніжність ледве добреду.

Лиш гул од копит степом котився та хліба шелестіли.

А літо йде полями і гаями і вітер ніє і цвіте блакить.

А вже весна і знову серця щем і знов надія мертва оживає.

Микола направив струни повів смичком і жалібна пісня розляглася по хаті.

На яру стояло чималеньке село і посеред села біліла невеличка нова церква.

Чи біля тебе душу відморожу чи біля тебе полум’ям згорю.

Зустрілись двоє пізно по зимі та вже на скронях паморозь зимова.

Проходять покоління во землі та кожне творчий слід свій залишає.

Чужих два слова в пісні буде і пісня вся тоді чужа!

Чимось зарадиш людині і на душі легко весь день.

Квітує жито і ячмінь колос викидає

Давно закінчилася злива і хмари розійшлися.

Озвався постріл над рікою і на коня схиливсь козак.

1

2

3

4

5

Ти ще виболюешся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Ти ще виболюешся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Ти ще виболюешся болем, ти ще роздерта на шматки та вже, крута і непокірна, ти випросталася для волі.

Ти ще виболюешся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна ти випросталася для волі.

Ти, ще виболюешся болем, ти ще роздерта на шматки, та вже, крута і непокірна, ти випросталася для волі.