Складносурядне речення.

Віє вітер на долину, колише билину.

Світ пахучий, сонячний, зелений палахкоче, мерехтить в очах.

І зберіг я тільки, ненечко, скарб один, що ти дала, золоте, як зірка, серденько.

Мир і любов, Україно, неси, сяй для планети, як сонце краси.

Уранці всі поспішають, бо часу обмаль.

Мир і любов, Україно, неси, сяй для планети, як сонце краси.

Уночі знявся сильний вітер - і море захвилювалось.

Чи то води весняні шуміли, чи бриніла десь здалеку пісня.

Тепло було, і вишні цвіли рясно.

Присівши на порозі і схиливши над ним голову, зажурено спочиває ненька.

Якось по тих краях їздила депутація з Петербурга, яка відбирала співаків для царського хору.

Мелькає скупана зливою зелень, і сивіють величезні листки папороті.

які сумлінно готувалися до уроку.

і аналізуємо їх відповіді.

а рецензенти готують для них запитання.

визначаючи, що треба доповнити.

розкидаючи рожеві плями по піску.

і тепло разом із собою забирало.

і надворі починало вже темніти.

а їхня історія починається у далекому минулому.

бо вони залишаються важливим джерелом інформації.

і для багатьох стають друзями та порадниками.

На наших озерах – ми бачимо гагару лиш на початку вересня.

Собака на сіні – це саме той, хто сам не гам і другому не дам.

Старшого дідового сина звали Карпом, меншого – Лавріном.

Пізня осінь із дощами та вітрами – суцільний смуток на душі.

Прислівник звик, незмінюваний в мові, ознаки різні виражать при слові.

По узліссі на галявині зеленіє перший ряст і цвітуть проліски і сон-трава.

Слово – полова, але огонь в одежі слова – безсмерна чудотворна фея.

На хуторі вмирає день і гасне перестигла бронза пшениць.

Пахне сіно лугове і зав’язь в чистих росах зріє.

Зрідка пробіжить тут заєць і спиниться на кручі вовк.

Тільки коники сюрчать і перепел іноді підпадьомкає.

Дощик перестав і все навколо запахло посвіжішало заблищало.

Акація й береза були ще зелені але ніжний клен уже зронив своє листя.

Навколо старі дерева вели свої розмови а молоді берізки жартували з вітром.

Проминаємо густі зарості і очам відкривається рівний та широкий лан.

Заснули верби на облозі і вітер задрімав.

Вартовий відчинив ворота і хлинула в них людська ріка.

Вдалині поле ніби вогнем горить та річка виблискує на сонці.

Ліс одягався тоді в жовте й червоне листя а сонце обертало його у золотий вогонь.

Висипала на подвір'я дітвора та збудила тишу голосним криком і дзвінким сміхом.

Курява стелилась по гладкому як дзеркало ставку і купалась у хвилях рожевого світла.

Ці святі простори вічні і вічний тут народ живе.

Квітує сад під райдужним вінцем і пахощі розлиті на пів світу.

Уже потемніли степи і сутінки стали густими.

Полоще чайка в сонці крила і згубився берег вдалині.

Спадщина Франка є багатющою, однак вона є маловивченою.

Не тільки злива мела в ту ніч, а й блискавки шмагали потріскані від спеки поля.

Де-не-де біля вирв сивіє безводний полин, або кущиться пахучий чебрець

Не лише ми з Піратом боялись баби, а й мати остерігалась її прокльонів

сполучникові

безсполучникові

сполучникові та безсполучникові

сурядні

підрядні

сурядні та підрядні

єднальні, протиставні, часові

єднальні, протиставні, розділові

єднальні, протиставні, допустові

Завдання педагога полягає в тому, щоб відчиняти до знань двері.

Брехня панує доти, доки не з'явиться правда.

Я іду у парку золотому, милуюся природою.

Або ми дома не будем, або перемогу здобудем.

Було тихо і лише вітер шепотів.

Десь спереду гукнув паровоз і почулася пісня.

Дмухнув вітер понад ставом і сліду не стало.

Хай буде мир і всі будуть щасливі!

Складні речення бувають сполучникові та безсполучникові.

У складносурядному реченні одна частина головна, а друга - залежна.

Частини складносурядного речення поєднують розділові, протиставні та єднальні сполучники.

Складне речення має дві або більше граматичні основи.

Вдалині поле ніби вогнем горить та річка виблискує на сонці.

Висипала на продвір'я дітвора та збудила тишу дзвінким сміхом.

Курява стелилась по гладкому ставку і купалась у хвилях рожевого світла.

Дощ одшумів і трави понурі принишкли злякалися грози.

Чи то мій сон чи просто чорна магія.

Микола направив струни повів смичком і жалібна пісня розлилася по хаті.

Ясно ще осіннє сонці сяє та холодом осіннім вже в повітрі потягає.

Заснули долини і полонина теж у тиші спить.

Сонце світить та не гріє.

Тіло його заніміло від лежання на голому дереві та він не зважав на ту млость.

Погода до вечора зіпсувалася та студенти-фотографи таки пішли до озера.

Славилися на київських землях гончарі та постійно вдосконалювали найдавніші ремесла.