Складносурядне речення. 2 курс

Крізь прозоре скло сонечко зайшло й поклало теплу руку на моє чоло.

Душу полонила мрій тривожна сила, завжди в неспокої я тепер живу.

Шуміли гілки тополині, та летіли в степи до високих могил вітерці.

Щедро поливала я жоржини, щоб крилоньки мала любов моя.

Сміються плачуть солов'ї і б'ють піснями в груди.

Лягла земля і білі солов'ї затьохкали холодними вустами.

Невидимий жайворон злетів і обізвався у світанковому небі.

Тротуари оживали залюднювались і рухались услід за колоною.

Сонячний день млосно дихав запашним теплом свіжої ріллі, і дзвінкоголосі жайворонки дружним хором славили весну.

То пронесеться над болотом чайка, то промайне бистрий чибіс і грудкою впаде в ситу землю.

Черемха клубочилась піною цвіту, а бузина ловилате пахуче шумовиння, піднісши вгору білі долоні.

Усе в думках ожива: і луги в зелених отавах, і гніздо ластовине під дахом старого хлівця, і дупласта верба...

Пустили коней у гущавину, і зашумів, затріщав ліс.

А літо йде полями і гаями, і вітер віє, і цвіте блакить.

Не то осінні води шуміли, не то вітер бився в проваллі.

Ми скинули самі кохання крила, які ні разу в небі не пливли.

бо її затуляла велика скеля.

і команда готова була відпливати.

тиша панувала навкруги.

як і очікувалося

а не конваліями й ромашками.

і шумить під силою вітру.

а сад духмяніє яблуками.

і дикими ягодами.

Тут трава буйніша і верба дуже пишно росте.

А десь біжать залізні коні і пахне холодом трава.

Тільки іноді шелесне берізка або прошумить старий дуб.

По небу пливуть хмарки і в їхньому русі почувається весна.

Зараз тільки сухе бадилля стовбурчилось на городі і стриміло соняшничиння.

Із чорного неба капали зорі і пливла по ньому білим шнуром небесна ріка.

Дуби гойдались і тремтіли клени вгорнувши небо в стомлені гілки.

Не потрібна любов ні печаль ні відчай і та мрія нічого не варта.

Зжаті стебла господиня клала навхрест і вони лежали до закінчення жнив.

Рясніє дощ і падає лункіше м'яких краплин розмірене буття.

Мінялися нещодавні обриси і все ставало майже рухомим.

У полях диміла місячна курява і бриніли жита й пшениці.

Танула сиза мла й у первісній величі сходило сонце.

Ідуть зі мною чесні люди і хліб росте без гіркоти.

Ударив грім і зразу шкереберть пішло життя.

Дороги розмиті і чується крик журавлиний.

Веселий вересень повісив ліхтарі, і сонце гойдається на списі золотистім.

Не тільки жайворонки нас вітали, а й гречки рожевим гомоном співали.

Де-не-де синіє безводний полин, або кущиться пахучий чебрець.

Люблю весну, та хто її не любить на цій чудесній, радісній землі.