Складносурядне речення

єднальні та розділові сполучники, складні сполучники;

сполучникові, безсполучникові, з різними видами зв’язку;

протиставні, єднальні та приєднувальні сполучники;

єднальні, розділові та протиставні

І шумить діброва, і синіє шлях, і дзвенить дніпрова хвиля у дротах. (В. Бичко);

Я перо візьму і журавкою стану. (Г. Світлична);

Минулася буря – і сонце засяяло… (М. Рильський).

Проминаємо густі зарості – і очам відкривається рівний та широкий лан. (Ю. Збанацький);

Акація і береза були ще зелені, але ніжний клен уже ронив своє листя. (Г. Тютюнник);

Загриміло, і полегшено зітхнув степ. (О. Гончар);

Труднощі мучать, зате розуму учать. (Народна мудрість).

Десь над Тошанню у вербах шумів вітер, і глухо клекотіла вода. (Г. Тютюнник);

Летить кипить й іскриться синь осіннього падолисту.

Говорили про хмари й тепло і про ранню зиму несподівану.

Заплакав ліс осінніми дощами і стиснув груди мов лещата біль.

До болю й до життя я знову звикну вертаючись з далекої подорожі.

Складне речення має дві або більше граматичні основи.

У складносурядному реченні одна частина головна, а друга — підрядна.

Розрізняють три види складносурядних речень: зі сполучниками єднальними, протиставними та розділовими.

Складні речення поділяються на сполучникові і безсполучникові.

Книжна мудрість свята, її не потяти шаблею і з гармати не встрілити.

Швайка рвонувся, але якась владна сила зупинила його, не дала схопитися на ноги.

Пахло далеким вітром, якого звечора не було.

Іван підійшов до вже зарослого окопу: прилетів раптом до того окопу і впав на одну з квіток лахматий джміль.

або, чи, не то … не то, чи … чи, то … то;

і, ні … ні, проте, то, чи;

але, і, й, та, чи;

та, однак, а, або, і.

на сурядні, сполучникові, безсполучникові;

на сполучникові, безсполучникові, підрядні;

на сурядні,не сурядні, безсполучникові;

на сурядні, підрядні, безсполучникові.

Стримує повітря, і тиша мліє, і ніде нікого. (О. Гончар);

Крик у мені та аж на дні живе. (І. Драч);

Навкруг рясні стоять сади, берези і каштани, та шелест верб у пам’яті не тане. (М. Рильський).

Над землею кружляли заметілі й лютувала війна. (Ю. Збанацький)

і випромінюють веселковий розмай.

милуючи око веселим сяйвом.

бо тільки займається на день.

але сонце вже осяяло виднокрай.

І потім, сміючись, вдарила палицею по гілці, струснула цілу шапку снігу .

А вдалині хиталися дерева і синів задуманий прибій.

Обережно проминаємо густі зарослі, і очам відкривається рівний та широкий лан.

Чого світання так ясніє в полі і ген сріблиться пісенька дзвінка?

Опівдні насунулися хмари, пішов густий літній дощ.

і випромінюють веселковий розмай.

милуючи око веселим сяйвом.

ранок холодить оксамитові трави.

але сонце вже осяяло виднокрай.

Чимось зарадиш людині і на душі легко весь день.

Чужих два слова в пісні буде і пісня вся тоді чужа!

Квітує жито і ячмінь колос викидає.

Озвався постріл над рікою і на коня схиливсь козак.

Давно Шевченко серцем пломенів, але ще й досі кожен припадає до джерела його вогненних слів.

А місяць все більше і більше заворожує ліси, і вони, як скам’яніле море, стоять під тихим світлом, ждучи весни.

Зеленіють жита, і любов одцвіта, і волошки у полі синіють.

Хлопці жевжиками просуваються між дорослими, кричать, весело вигукують.