Складносурядне речення

Душа втомилася від грози і хоче свята.

Я на гору круту крем'яную буду камінь важкий підіймать і, несучи вагу ту страшную, буду пісню веселу співать.

Тихесенький вечір на землю спадає, і сонце сідає в темнесенький гай.

Перший весняний грім прокотився у високому небі і розлігся луною у гаю.

Хмари плинули над Сулою, і на них відлітала весна.

Сичі в гаю перекликались, та ясен раз у раз скрипів.

Сонечко зайшло, і на дворі почало вже темнішати.

І все мені дзюрчать швидкі холодні хвилі, і все мені завод невпинно цокотить...

Знов на землі зарум'янило літо, та в яблуко тепло перетекло.

Сніг іще не розтанув у вибалках, та перші зелені паростки вже почали з'являтись.

Не цвітуть квітки зимою та дерева не шумлять.

А за стіною стогне завірюха та хилить голову засніжена сосна.

Ні повітря не ворухнеться, ні пташка не защебече.

Сонце то сходить, то заходить.

То соловей витьохкував у гаю, то зозуля у садку кувала.

Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила.

Через мить щось заскрипіло і мене від жаху кинуло в піт.

На припічку горів трусок і кипіло горнятко.

Ще мить і сад загубить пишну вроду.

Повсюди зацвів бузок і кущі троянд укрилися квітами.

Вдалині хиталися дерева і синів задуманий прибій.

Він дивиться тільки вгору і небо лоскочуть вії.

Від пісні журливої дуб сколихнувся й лелеки здригнулись вві сні.

Часом у небі пропливала біла хмара або пролітала пташина.

Час летів немов на крилах і мов сон життя минало.

Верес цвіте і на серці осінньо.

Сьогодні лиш вітер гуде і серце чогось заніміло.

Із братом тихо у човні сидиш і раптом розсуває щось комиш.

В очереті кахкала дика качка і сплескувала велика риба.

Високі верби шуміли над ровом і небо між ними синіло наче емаль.

Прилинув вітер і в тісній хатині він про весняну волю заспівав.

Над самим краєм пролетіла чапля і кінь із балки вимчався на шлях.

Кожна людина прагне успіху і ти, звичайно, не є винятком.

І враз дівчина згадала далекий рідний край і знову став він, як і колись, близьким.

Щастя твоє летить, і радість твоя розгорнула крила.

Тієї весни рано прокинувся ліс, і недовго дрімали дуби.