Складносурядне речення

Схилились вишні в розпачі німім і ронять цвіт весільний у калюжу (Л. Гудзь).

Красується у в полі жито, і лунає дитячий сміх (Є. Летюк).

Лани широкополі медами пахнуть і колосом шумлять, зронивши роси із достиглого зерна.

Прийшов Спас - держи рукавиці про запас. (Нар. тв)

1. Пів кроку вбік — і все це піде прахом (Л. Костенко).

Реве Дніпро, й лани широкополі медами пахнуть, колосом шумлять (А. Малишко).

Був уже вечір, і над хащами парку сходив великий повний місяць (Ю. Смолич).

Сніжинки падали, а запорошені стежки були розквітчані слідами численних людських ніг (М. Драй-Хмара)

Черемха клубочилася піною цвіту, а бузина ловила те пахуче шумовиння, піднісши вгору білі долоні (О. Донченко).

Розумний розсудить, а дурний засудить (Народна творчість).

Чи то солов’ї щебетали, чи капали роси з туманів, чи трави співали квіткам? (Олександр Олесь)

Хто своє носить, той чужого не просить (Народна творчість).

Дощик перестав — і все навколо запахло, посвіжішало (Гр. Тютюнник).

Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила (Леся Українка).

Колись отут були луги й буяли трави навкруги (М. Луків).

Латаття ніжилось в озерах, хитали ряску карасі (Л. Костенко).

Любіть стежинку, і травинку, і сонце завтрашнього дня.

Минали дні, а дощів усе не було (О. Гончар).

В моїй душі мелодія осіння, та в ній я чую ноти весняні (В. Сосюра).

Піч варила, а я солила (Нар.тв.).

Дерево стояло ще голе, однак на вітах його вже починалось пташине життя (Д.Бедзик).

Стій за правду горою — і люди будуть з тобою (Нар.тв.).

Пройшла гроза, і ніч промчала, і знову день шумить кругом (В.Сосюра);

Ні повітря не ворухнеться, ні пташка не защебече (М.Коцюбинський);

Стій за правду горою — і люди будуть з тобою (Нар.тв.).

Або слави добути, або дома бути.

Проходив дощ, а потім було зимно (Л. Костенко).

То соловей витьохкував, то зозуля кува

Тепло було, й вишні цвіли рясно (Марко Вовчок);