Складносурядне речення

Ходиш і не стомлюєшся блукати вулицями, і дух тобі перехоплює від насолоди бачити таку красу (В. Собко).

Щасливий той, хто виховав у дитинстві жагу пізнання і зберігає її упродовж цілого життя (І. Вихованець).

Липи і клени в Києві жовтіють зразу: кілька днів стоять, а потім раптово опадають, показуючи голе гілля (Б. Собко).

Вона настроює світлі струни душі на натхненну працю і на служіння Вітчизні (І. Вихованець).

[ ], та [ ].

А ( ), та ( ).

[ ], та ( ).

А [ ], та [ ]

Встаньмо з колін, розірвімо пута, якими нас віками приковано до чорних скель, високо підведімо голови.

Народ захоплений танцем і все звужує коло так, що танцюристи мов у криниці.

Пахне сіно лугове, і зав'язь в чистих росах зріє.

Сонце, те невсипуще джерело всього життя, огріває своїм блискучим промінням усю землю.

тому люди застібнули пальта.

і пішов дощ.

піднялася курява.

холодний і неприємний.

З моря долітав рев прибою і завивання сирени.

В сонячній круговерті гаснуть віки й ери, та вічним вогнем палає сяйво людських думок.

То хмарка набіжить, то сонце вигляне яскраво – променисте.

Хмари мовби зроджувалися з води, а вода теж схожа була на хмари.

розповідне, неокличне, складне, складносурядне, складається з 2 частин

розповідне, неокличне, складне, складносурядне, складається з 3 частин

питальне, неокличне, складне, складнопідрядне, складається з 2 частин

розповідне, окличне, складне, безсполучникове, складається з 2 частин

А Латаття ніжилось в Озерах, хитали ряску карасі.

Б На вечірньому небі потьмяніли і щезли сріблясті зірки.

В Національна своєрідність зближує нації, а не роз’єднує їх.

Г Усе іде, але не все минає над берегами вічної ріки.

Д Хто своє носить, той чужого не просить.

А Запрягайте коні в шори, коні воронії, та й поїдем доганяти літа молодії,

Б Темне небо лежало, і хмара ходила навкісна, та шуміли тополі.

В Була я щаслива, та терном поросла моя дорога до того щастя.

Г Ялинка затремтіла від низу до вершечка, та кілька глиць упало на сніг.

Д Лиш коники в стерні сюрчали та марево хилилось до землі.

А Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно і десь на пні під сивою сосною ведмеді забивають доміно,

Б Раптом заблискотів заколихав вогнями весь правий берег і стало видно скіфські могили над Дніпром і лівобережні піски.

В Біла стежка в далечі губилась а мені у безтурботні дні назавжди навіки полюбились ніжні і замріяні пісні,

Г Одна хвилинка темного горя і вмить усміхнулось направо усміхнулось наліво і золоте поле махнуло крилами аж до країв синього неба.

Д Ще лише хвилинка-друга і гарячі коні порівняються з маврійським дубом.

А коли вибігав у двір старий кіт.

Б ховалися комахи в невидимі щілини.

В і різко тараном падали вниз.

Г та вимальовували в ньому арфу.

Д і розбивали небо блискавки.

А коли весна приходить справжня.

Б дарма що холоди і злива.

В і піснею сповіщають про весну.

Г а в грудях калатає.

Д і заливаються, і мріють.