Складнопідрядні речення

Кажуть, що вночі на передмістя осінь приблукала з хуторів.

Любить людей мене навчила мати, щоб там не було.

Загриміло, ударило так, наче розкололися всі найбільші карпатські верхи.

На обрії, одразу ж за селом, де оболоню тишею сповито, горять кульбаби.

Хто сіє крок, той жне ненависть.

Коли він вийшов на горбок, перед ним встали в повній красі всі ниви.

Ніхто не знав, коли й де побудовано цю шхуну.

Ще не прийшла весна, хоч уже гримлять потоки.

Дніпро вливався в заокруглений лиман, наче вилазив із зелених густих очеретів.

Ви знаєте, як липа шелестить у місячні весняні ночі.

За честь і правду все віддай, коли ти любиш рідний край.

Щоб глибоко збагнути душу народу, треба знати його літературу.

Як тяжко жити, коли не може серце відпочити.

Добре жити тому, чия совість чиста.

Ніколи не здавайся, адже найтемніше буває перед світанком.

Хочете, щоб нащадки вас зневажали?

Хлопці вийшли до села із заходу, так що тепер їм не було чого боятися.

Коли в людини є народ, тоді вона уже людина.

Якщо проблема вирішується, не варто про неї турбуватися.

Не думайте, що хтось зробить вас щасливими.

навіть якщо світ проти тебе

дарма що інколи це важко

аби стати Людиною

щоб брати на себе відповідальність

Ніхто не зуміє примусити людину дослухатись до чиїхось слів, коли вони того не варті.

Де нема святої волі, не буде там добра ніколи.

Було так тихо, ніби кожна стеблина причаїлась.

Коли слова на порох стерті, сподіватись зорям зайво.

Я обламаю хвилинам пальці, щоб не сплітались в печаль годин.

Так тихо й спокійно, що хочеться сісти в човен і поплисти.

Темнота важчала, ніби самі гори змикалися над головою.

Не свари батьків, які виховали вас.

Коли йдеш ранковим полем, то грають бризки від роси.

Люблю людей землі своєї, бо й я землі своєї вірний син.

Здавалося, що якийсь чарівник, ніби в казці, позолотив дерева.

День такий, що жалітися грішно.

Де пройде сила наша пречудова, у житті людини зміни постають.

Благословенна будь, родино, де в згоді сестри і брати.

Урешті хіба я знаю, де кінчається власне життя, а починається чуже.

Усе спиш та спиш, так що й спочити ніколи.

Я з тобою поговорю, якщо ...

Це був вечір, коли ...

Він добре знав, коли ...

Усе сталося тоді, коли ...

Навколо потемніло, немов ...

Місто закінчилося, так що ...

В історії трапляється, що ...

Зустрінемося, незважаючи на те що ...