Складнопідрядні речення

А чи сумуєш ти від того, що в нас в садку не­має пташок співучих, не чуть пісень сріблястих про ночі зоряні, про сонце, про кохання?

І здається малому, що там — край світу.

Треба нам, письменникам, треба го­ворити так, щоб і недруги вивчали нашу мову, аби читали нас в оригіналі.

Кож­ний політичний діяч приречений на поразку, якщо його робота позбавлена постійного спілкування з людь­ми.

Тарас Шевченко ще змалку ку­пався у тих віршах невідомих поетів, що звуть їх на­родними піснями.

Коли приходить весна, то я вже днював у зарослому дубами яру в кінці нашого городу.

Коли вітер прискорює ходу, він біжить або мчить, як і вдень .

У Києві перші насадження каштанів з’явилися в середині ХІХ століття, коли за наказом міського голови на Бібіківському бульварі викорчували традиційні тополі й посадили ряди екзотичних каштанів

О тій порі, коли копають картоплі, я щоразу все глибше впадаю в якусь велику й піднесену покору .

За честь і правду все віддай, коли ти любиш рідний край.

Село мо, воно, мабуть, не плакало, коли за руку провело в широкий світ.

Вони добилися права мати свого війта, так що управляли два війти.

Здавалося, що в таємничості комишів хтось живе

Святкувати не смієш бездумно, Щоб не стала безплідна Наша чорна хлібина землі.

Івась був кмітливий хлопець, адже він виростав серед буйної сонячної багатої української природи, серед широких степів.

Коли вітер прискорює ходу, він біжить або мчить, як і вдень.

Здавалося, що в таємничості комишів хтось живе.

Буває, що люди володіють цвітом папороті, але не відразу це помічають.

Він усміхнувся, поглянув у той бік, де Вона виглядатиме.

Дивно й жалісно часом думати, що нема в нас сили і ясності духу пройнятися щоденним розумінням щастя життя, мінливого в постійній драмі.

Де обрії гойдалися вітрами, осінній ранок барви розливав.

Якби я турбувався лиш про себе, вже б онімів давно від самоти.

Хлопці з розгону кинулися в річку, вода в якій вже досить прогрілася.

Щасливий я, що народився на твоєму березі.

Будь же благословенна Десно для всіх, хто ріс на твоїх берегах.

Як неприємно, коли довго йде дощ і не вщухає.

Микола йшов з-за рогу, де знаходився чорний хід.

Я стою на горі, де братерські могили.

Старий любив час від часу вступати в такий герць з молоддю, де на його боці була сила начальницького становища і мудрий життєвий досвід.

І тепер вона, звабливо-мерехтлива вечірняя зоря, знову зійшла на холодному синьо-зеленому небі, над погасаючою загравою – там, де щойно зайшло сонце.

Майстерня, де виготовлялися вітрини, містилася в підвальному приміщенні музею.

Боляче буває дивитися, як падає зірка.

Коли ти йдеш крізь ліс, Я хочу стати лісом...

Найближча нам та земля, по якій ми робили перші кроки.

Якщо добре попрацюєш, одержиш нагороду.

Оце наїмся меу так, що й у окопах буду згадувати вас!

коли він повернеться.

якщо ти дозволиш.

щоб дізнатися правильну відповіідь.

хоча він, напевно, не знає.

бо в мене виникли сумніви.

поки мене не буде вдома.

бо отримаєш двійку.

щоб не отримати двійку.

яке вам задали на завтра.

коли повернешся зі школи.

коли був у місті.

бо вони давно не бачилися.

щоб попросити про послугу.

хоч було вже пізно.

незважаючи на погоду.