Складнопідрядні допусту і наслідку

А що на березі навпроти старого лісу.

Б так що тяжко було крізь нього пробиратися.

В що навесні ще був зовсім рідесенький.

Г що аж не видно було великої річки.

Д дарма що вода від берега давно відступила.

А Так гарно тут, що шкода ступати по непорочній сніговій білині.

Б Клянусь боротись до загину так, як боролися батьки.

В Грім розмахнувся і вдарив так, що здригнулась бджола.

Г Погода стояла сонячна, так що шибки на вікнах миготіли.

Д Мені чогось сумно й боязно так, що аж серце моє мре.

А За високою стрункою дзвіницею, що так
пориваються вгору, десь у білому підхмар’ї зникають лебеді.

Б Ота весняна золота бджілка вкинула в хату щось таке, від чого білі стіни під низькою стелею осміхнулися.

В Край неба на сході помітно блідне, так що в ньому вже можна розпізнати сіру пелену розірваних вітром хмар.

Г Від маяка в море виходила піщана коса, яка закінчувалася довгою грядою підводного каміння.

Д У зарості парку вкралося озеро, що було притулком тиші й суму для кількох білих скульптур над водою.

А адже тренуєшся дні і ночі.

Б якщо до мети йтимеш упевнено.

В коли докладатимеш усіх зусиль.

Г так що пакуй валізи на чемпіонат.

Д хай як не стараються твої суперники.

А Щоб перебудувати світ, треба бути сміливим і сильним.

Б Тепла ще не було, дарма що минуло кілька днів березня.

В Поки мати страву носила, батько став частувати старостів.

Г Займаю саме те місце, яке мені визначила доля, й не прагну кращого.

Д Мабуть, тому що село коло річки близько, таке все свіже, зелене та ярке.

А Молоді чорняві скрипалі позакидали назад голови так, що на них ледве держались шапки.

Б Хіба на Поділлі може народитися людина, яку б обминула пісенна стихія, щира вдача?

В Справжній письменник повинен прагнути до того, щоб читачі глянули на себе, на свій народ його очима.

Г Хоч земля ще й не протряхла після дощу, проте косарі, поспішаючи впоратись з урожаєм, уже таборились.

Д Як тільки вийдеш за поріг, лишивши рідний клас, немало сонячних доріг тобі розкрилить час.