Складнопідрядне речення з кількома підрядними частинами. Безсполучникове складне речення (Варіант ІІ)

Коли ми ще тільки збиралися в дорогу, до нас підбігали дівчата-студентки з гуртожитку і, посвічуючи гоструватими сяйливими очима, просили, щоб привезли маленьку ялинку для їхньої кімнати.

В основу роману покладено чимало фактичного матеріалу, але називати цю річ документом не можна.

Потім, коли висохнуть сльози, я таки втягаю солому і заходжуюсь топити.

Левко один час починав цікавитися врятованою дівчиною, але вона перший рік не ходила й не розмовляла, а лайливий інспектор кого завгодно міг віднадити від своєї хати.

З того, як раптом стихло все в яру, як ближчі бійці кинули і затоптали ногами цигарки, Злотін зрозумів, що загін очолив полковник.

Він бачив, що Оксана мучиться, і знав, що вона йому в цьому ніколи не признається.

Діти не знали, скільки минуло часу відтоді, як вони полізли в підземний хід.

Розкажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає.

Лесі теж кортіло вибігти, погратися з дітворою, з котрою через погану погоду давно не стрічалася, або просто стати і дивитись, як кружляють у повітрі й нечутно падають на землю, на дахи будинків, на луг і річку легенькі зірчасті сніжинки.

Благословен той день і час, коли прослалась килимами земля, яку сходив Тарас малими босими ногами.

Я люблю, щоб сонце гріло, щоб гукали скрізь громи, щоб нове життя будило рух і гомін між людьми.

Втомившись, вони забирались на біле каміння і лячно зазирали звідти у прірву, з якої стрімко підіймався у небо чорний привид гори і дихав синню, що не хтіла тануть на сонці.

Якби не жовте листя в садках, то можна було б подумати, що надворі не бабине, а справжнє літо.