Складнопідрядне речення. Підрядне з*ясувальне, означальне, обставинне місця, часу, умови

Виглядаючи сина, мати раз по раз виходила на вулицю.

Англійський нейрохірург Людвіг Гутман на практиці довів, що спорт для людей з інвалідністю створює умови для успішної життєдіяльності, відновлює психічну рівновагу, дозволяє повернутися до повноцінного життя.

З-за землі, на кривавій попрузі неба, скочила невеличка іскорка; довга променяста смуга простяглася від неї над землею; далі викотився серп огненного кільця —і пучок світу полився, розливаючись по горах

Хитаються патлашки уздовж всії стежини, і стомлений лелека спускається на хлів

1

2

3

4

Розповідали, що Ярослав цілими днями придивлявся до зарослих пирієм дядьківських нивок.

Ярослав вірив, що й на бідняцькому полі вродить не тільки золота пшениця, але й краща доля

Івась дивився на зорі і поміркував, що вже пішло поза північ.

Від табору почулися голоси, що наближалися

Справа настільки ясна, що навряд чи потрібне обговорення

І серце бажає плинути туди, де воля.

Хлопець, який стоїть біля вікна, має книгу.

Хоч на вулиці холодно, а на душі все одно тепло.

І любо восени по коліна ходити в листі, коли так гарно червоніє калина.

І хоч життя послало йому калюжу замість океану, душа в нього була океанська.

Коли риба спіймана, вона вже не потребує принади .

Я збагнула, що забуття не суджено мені.

А справжня слава – це прекрасна жінка, що на могилу квіти принесе.

Повертайтесь до шляхів, де батьки ходили.

Там, де малина й ліщина докупи зрослися, вітер натхненно гілля їхнє перемішав.

Командир повідомив про те, що наступ почнеться опівночі.

Людина боїться тільки того, чого не знає.

Здавалося мені, що ворушаться скелі, з очей своїх сльози ллючи.

Як сумно тій людині жить, яка в житті не знала суму.

У тих місцях пісні, де кує зозуля, ліризм посилюється.

Олеся знайшла стежку, яка бігла зі степу.

І скрізь, де тропа в*ється, лишав я частиночки хмари.

Коли дівчина глянула на мене, то аж тепло стало отого погляду

На місці, де стояла прадавня хата, стояла вже нова.

Була пора, коли цвіли вишні.

Зникне роса, коли зійде сонце.

Розкажи, як сміється вітер.

Бачу за морями дороги, де припав до неба синьоокий степ.

Людська душа втрачає дивоцвіт, коли любов її не зігріває.

Це та яблунька, що ми посадили удвох.

Хоч земля всяукрита снігами, моє серце в цвіту.

Пахнуть хлібом слова, що мене їх навчила мати.