Складнопідрядне речення

Небо, яке засіяли зорі, чудово заблищало.

Що посієш, те й пожнеш.

Куди б вона не йшла, він завжди їй стрічався.

Ніщо мені так не пахне, як наш степ.

Засипав сніг стежку, що миша протоптала.

Я не такий, щоб зрадити людину.

Серед великої тиші чулося тільки, як шелестіли листочки.

Хоч була рання весна, проте надворі було вже гаряче.

Куди голка, туди й нитка.

Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі?

Соловей співає, поки детей не виведе.

Як зерно вродиться, то золото само покотиться.

Я родом з тих країв, де пахне небом і весною.

Іду веселий, сам-один, де впало небо біля жита.

Мабуть вперше за останні місяці подумала, що не здамся, що відбудую замок, що зроблю його міцним і довговічним не тільки для себе а й для тих, хто житиме потім і потім.

Ліс гомонів про те, що скоро зима, що замовкне він без птахів які відлетять у вирій, що опустіє він без звірів які сховаються в нори.

Постояв біля Неви, помилувався сфінксами, які сьогодні були кумедно хмурими, бо розтавала паморозь, пригріта сонцем, і почвалав на величезний постійний міст через Неву.

Коли зграя залетить далеко, і в тумані стане тихо, я зупиняюся й наслухаю, що робиться попереду.

У відкритому полі видно, як летять у вирій журавлі, і як бродять по свіжій ріллі чорні граки.

Родим не пояснював Сивоокові, що діється в полум'ї як народжується глина, на яку крізь соломинки що вставлені в турові роги, накраплювали співучі барви.

Я десь уже здогадувавсь, хто він, з якого краю і з якого люду.

Коли мати побачила, що й сини вже повсідалися на коней кинулася вона до меншого, що мав ще в обличчі більше якоїсь ніжності.