Складнопідрядне речення

Живем і помираєм ненароком, шукаєм правди, хоч вона страшна

Чумацький віз тихо рипить піді мною, а в синім небі Чумацький шлях показує дорогу

Задощило, і фільмування довелось припинити.

Жила в одному селі мати, і мала вона трьох синів красенів

Листи, що їх писав нам тато, мама читала нам часто

Люблю, коли хвилі юрбою шумують, ламаючи лід

Лисицю найвигідніше полювати взимку, коли земля натягне на себе білу-білу та пухку-пухку ковдру

Дуже любив професор, коли перед Зеленими святами дівчата приходили у плавні зілля збирати…

Як парость виноградної лози, плекайте мову

Малі дерева схожі на дорослих, як діти на своїх батьків

Я лиш інструмент, в якому плачуть сни мого народу

Умій жити так, щоб у тебе з другом була єдність духу, ідеалів

Стара верба од старості зомліла, забула, що сказав їй водяник

Ти ніяк не можеш зрозуміти, що без науки неможливий розвиток суспільства

Цвіте липа так буйно і пишно, що все місто плаває в задумленому мареві

Нас оточує воркування струмків, коли ми опиняємося в долинці

Які б то звуки розітнулись, коли б ви дивних струн торкнулись!

Осіннє сонце, що надвечір спромоглося продерти хмари, схилялося над обрієм і сіяло своє золотаве насіння у вогку землю

Настрілявшись, вертались ми щасливі, дарма що промахів чимало в нас було

Після дощу вода в бухті скаламутніла, бо в неї з остова нанесло мулу

Наговорив стільки, що і в шапку не збереш

Я Нептуну пів копи грошей в руку суну, аби на морі шторм утих

Якби лелека голосом озвався, то грек, мабуть, не дуже б здивувався

Я нічого не вартий, якщо не в спромозі комусь допомогти

Людина в небезпеці, коли вона бездуховна

Не знаю, коли весна на крилах тепло принесе в наш край

Найбільше люблю пору, коли збирають урожай і співають пісень

Щоб перебудувати світ, треба бути сміливим сильним

Тепла ще не було, дарма що минуло кілька днів березня

Поки мати страву носила, батько став частувати старостів

Знаємо тільки, що автор книги з козацького роду, що отримав він гарну освіту

Коли пісні мойого краю пливуть у різних голосах, мені здається, що збираю цілющі трави я в лугах

Кожен, хто вперше побачить сад, подумає, які ж ото молодці посадили

Розкажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає

Пройшло немало років, як погас огонь війни і вичахли гармати

Настане час, коли наші нащадки дивуватимуться, що ми не знали таких очевидних речей