Складнопідрядне речення

другому

четвертому

десятому

дванадцятому

незважаючи на люті морози.

якщо купимо квитки на потяг.

бо вже скучили за рідним містом.

так що неодмінно відвідаємо Лавру.

щоб краще дізнатися історію столиці.

Завжди будуть питання, на які людство, вочевидь, відповіді не знайде ніколи.

Першим розповів європейцям про Єгипет мандрівник та історик Геродот.

За дорученням Київської археографічної комісії Шевченко робив замальовки пам’яток.

Письменник розповідає про внутрішній світ Івана Дідуха й чому він емігрує.

Багато струмків народжується тут, високо на горах, де росами опадають тумани, й де хмари часто сіють дощі.

Де знаходить природа такі розмаїті барви, що їх не відтворити точно жодною фарбою, жодним пензлем?

Дерева у цвіту такі казково білі й легкі вночі, зараз обважніли, посірішали й ніби танули, розтікалися сірим туманом по низині.

Здоровенний дуб розлігся розширився своїм кострубатим гіллям, так що аж темно під ним.

Високо поросло розкішне дерево вгору, укриваючи холодком зелену землю на котрій, чіпляючись колосками за гілки, буяє розкішна рослина.

Коли ідеш ранковим полем, то грають бризки від роси.

Люблю людей землі своєї, бо й я землі своєї вірний син.

Ніч була довга, думалося, що ніколи вже сонце не зійде.

День такий, що жалітися грішно на невдачі, нестачі, біду.

Здалося, що якийсь чарівник, як у казці, позолотив дерева.

Радують око різнобарвні квіти, що ростуть на клумбі.

Ми зустріли Степанову бабусю, яка купувала фрукти.

Знову бачу синицю, що перелітає з гілки на гілку.

Це був тільки сон, що наснився навесні.

Ледь-ледь тремтять губи, що посиніли від холоду.

незважаючи на погану погоду.

щоб відвідати ботанічний сад.

тому що були вихідні дні.

так що відпочинок був цікавий.

через задушливі дні в Києві.

оскільки вчора була сильна хуртовина.

хоча надворі вже була рання весна.

ніби лежала товста пухова перина.

тому що не була розчищена від заметів.

так що не можна було доїхати до міста.

бо були вони щасливими.

щоб ненадовго повернутися назад.

хоч і швидко вони промайнули.

доки буду топтати ряст.

дарма що вони були дуже давно.

Твій дух не став приниженим і плюсклим, хоч слала доля чорні килими.

Коли прибудеш влітку до столиці, немов на конях вилетять каштани, угору підіймаючи правиці.

Бачу за морями золоті дороги, де припав до неба синьоокий степ.

Лив сильний дощ, та не спинив він Івана вирушити в дорогу.