Складнопідрядне речення

Крізь замерзлі шибки на долівку, на лаву й на тапчан цідиться ранкове жовте світло, а лід від нього на склі – блакитнуватий.

Зелене листя калини в’яне, засихає, а ягоди починають горіти ще яскравіше, наче кров калини достигає, набираючи буйної снаги.

Квітуче, рожеве обличчя з красивими правильними рисами, добродушна усмішка й густий голос – усе це говорило про незвичайне здоров’я чоловіка.

Тільки серце моє крила туга німа, не втішала квітуча природа.

Стара розповіла, що в їхньому селі люблять співати народні пісні.

Через глибокі сніги добираються на околицю, де самотою примостилась під двома старими тополями дідова хата.

Усе море скрізь чорніло, і тільки блищало широким кружалом ясне плесо проти самого місяця.

Цієї пізньої пори в лугах усю калину вже зірвано – стоять голі кущі, з яких навіть листя пооблітало.

Тихо у вільсі, тільки іноді шелесне самотній листочок на гілці.

Увечері лелеки примарно бовваніли на гребені, стурбовано поклацуючи дзьобами.

Льодок потріскує, видзвонює, ламаючись, висока трава шарудить, а калини все не видно, хоч і мала б з’явитись.

Стіл застелений чистою скатертиною, на лиштвах розбуявся зелений хміль.

Ранковий ліс пронизаний гострими, широкими мечами сонця, що яриться густим полум’ям у синьому небі.

Село розляглось на узвишшях, довкола річки, озер та лугів.

Вікно з крайньої хати блимнуло вогником – і за спиною пропала дорога, дерева й усі хати.