Складнопідрядне речення

То інеєм трави вкриваються, то сонце їх палить невпинно (О. Травневий).

Малює літо вранішнє вікно, і відбивають пустку скляні двері ( Н. Білецька).

Я звала радість на пораду, але прийшла чомусь біда ( В. Крищенко).

Солов’ї по горло в ніч загорнені, почувши шум світання, захлинаються, що аж згіркло в горлі (В. Стус).

На подіум, напевне, не покличуть, бо інша там цінується краса (П. Мага).

Солов’ї по горло в ніч загорнені, почувши шум світання, захлинаються, що аж згіркло в горлі (В. Стус).

Скрізь, де не гляну, сухі тумани розляглися (Л. Українка).

Скрізь, де не гляну, сухі тумани розляглися (Л. Українка).

Коли вирішите почати мандрівку, просто подивіться на зоряне небо (З газети «Порадниця»).

Де воля родиться, там загиба невіра (Д. Павличко).

Цілий день із вітром ми прощались, поки темний вечір не настав (Б. Стельмах).

Рік був досить мирний, дарма що високосний (С. Сидоренко).

Доти море виблискуватиме сріблом, доки не встане сонце (О. Журба).

Треба сіяти, де земля благодатна (О. Лупій).

Забудь усе й лети, куди життя несе в огні труда (В. Сосюра).

Є й такі дороги, що їх самі ми вибираємо собі на щастя, або на лихо (В. Шевчук).

Крем треба наносити так, щоб він розподілявся рівномірно по всій шкірі.

Кругом усієї хати обходить місяць, немов хоче освітити причілки.

Гартувалась вдача, як у горні, в пломені метал.

Де щастя впало, там і приятелів мало.

1. Місяць із червоного зробився білим, немов обійшов на морозі.

Скільки міг, стільки й допоміг.

Як дбаєш, так і маєш.

Годують нас такою смачною юшкою, що навіть Карпо Ярковий п'ятнадцять мисок умолотив би.

На небі збиралися великі хмари, так що можна сподіватися великого дощу.

Листя не збиралося набирати жовті барви, дарма що вже настали холоди.

Коли з теплом дбаєш про природу, то вона й любить тебе.

У Швейцарії настільки висока екологічна культура, що повітря чисте навіть у містах.