Складнопідрядне речення

Перед нами була глибока ущелина, захаращена камінням та вітроломом.

Блукаючи осінніми алеями Качанівки, відчуваєш довкола присутність великих людей.

Ви знаєте, як липа шелесть.

На траві блищала роса, ніби діаманти.

Стояла та досвітня пора, коли небо ховає в обіймах гори і ще спить на вершинах, мов у колисці.

Усі з нетерпінням чекали, коли зацвітуть яблуні.

Кожна людина гордиться тим, що вона робить для інших людей.

На світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться.

Вдихну я в груди пломінь блискавиць, щоб перед ворогом не впасти ниць.

І сад ридає під вітрами, що дням немає вороття.

Хлопці розміщувалися так, що кожний держав свого коня за поводи й куняв.

І дві вербички стали на сторожі, щоб ту могилу час не зарівняв.

Це та яблунька, що ми посадили удвох.

Розлука вдарила в моє серце, немов стріла.

З краю неба насувались білі, наче молочні, хмари.

Межи зеленими килимами біліє гречка, наче хто розіслав великі шматки полотна білити на сонці.

Де кров текла козацька, трава зеленіє.

Я люблю село, де пройшло моє дитинство.

За городом тихою срібною гладінню розлився ставок, за яким до води похилилися верби.

Не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні.

Усі з нетерпінням чекали, коли зацвітуть яблуні.

Коли почалися жнива, він цілими днями бував на степу.

І сад ридає під вітрами, що дням немає вороття.

Тоді лиш пізнається цінність часу, коли він втрачений.

Аби підкреслити шанобливе ставлення до знайомого, можна зняти головний убір.

Нема тії драбини, щоб до неба дістала.

Я прагнув до того, щоб відносини дитини з іншими людьми будувалися на обов'язку й відповідальності.

А щоб не втрапила в хату біда, треба до всього докласти труда.

Якщо ви вдало оберете працю і вкладете в неї всю свою душу, то щастя саме вас знайде.

Щоб зірвати одну квітку, треба виростити десять.

Щоб бути щасливим, народ мусить мати власну державу.

Заснув так міцно, що не чув грози.

Удома ми були засвітла, так що встигли на вечерю.

А дощ періщить так, що аж ліс гуде.

Я для пісні вікно відчинив, щоб вона заливала мою душу весною.

Соловейко не співає, коли їсти має.

Додому не поспішав, хоч за день добре зголоднів.