Складнопідрядне речення

1) Люди прохали дощу, бо все віщувало голод.

2) Здається, що то шумить колосом нива.

3) Йшла чутка, що Андрію не пощастило.

4) Низенькі хати осіли під синьою банею неба, немов баби в намітках на коліна стали у церкви.

5) Маланка встає дивиться услід, як клубочиться за бричкою позолочений сонцем пил.

1) Надвечір Маланка вийшла з хати і наткнулась на Гафійку, що стояла притулена до одвірка.

2) Маланка розкладає в печі вогонь, щоб зготувати Андрієві вечерю.

3) Вліво від Андрія грав на сонці срібними брижами ставок, немов риби купались у ньому.

4) У неділю Маланка ходила в ліс, де стояли готові зруби, оглядала їх, вибирала кращий матеріал.

5) Як Маланці дороге борошно, так Андрієві снилась фабрика.

1) Над шляхом біліла хатинка, мов йшла кудись із села і зупинилась спочити.

2) По жнивах показалося, що зима буде голодна.

3) Андрій був веселий, бо говорив голосно і зворушено.

4) Після довгого літнього дня, коли сонце сідає, Маланка з Гафійкою повертаються додому.

5) Коли чоловік працює, він мусить за те щось мати.

1) Андрій прямував до старого береста, що ріс на вершечку горба.

2) Яка-небудь шина, що блищала з трави, або чавунне колесо, до половини загрузле в землю, викликали картину шумливого життя фабрики.

3) Здавалося, що то дзвенить золото сонця.

4) Андрій знає, що в селі немає кращої дівчини.

5) Все, за що б не бралася Маланка, робила поважно.

1) Хоч сахарня давно вже закинена, розсипалася і заросла травою, в порожніх будинках її раз у раз відчувався шум, немов гомін машин і робітників лишився на старому житлі.

2) Андрій плекав таємну надію, що все минеться якось і жінка не зачепить.

3) Якщо ти людина, не називай людиною того, хто не дбає про народ.

4) Те, що віддав товаришеві, другові, людині, яка потрапила у біду, - це твоє багатство.

5) Чим гірше було навкруги, чим більше надії хліборобів в’яли, тим більше Андрія опанували мрії про фабрику.