Складнопідряде речення

Речення, яке складається з двох рівноправних частин.

Речення, яке має одну головну частину та одну або більше підрядних.

Речення, яке складається лише з головної частини.

Наявність лише одного простого речення.

Наявність залежних частин, з’єднаних сполучниками.

Всі частини рівноправні за значенням.

Частина, яка не залежить від інших частин речення.

Частина, яка пояснює основну думку.

Частина, що розкриває головну думку, але залежить від іншої частини.

Речення, яке містить основну думку.

Речення, яке є залежним від іншої частини.

Речення, що складається з кількох частин, які однаково важливі.

Сполучники “що”, “якщо”, “коли”.

Тільки сполучники “і”, “та”.

Сполучники “але”, “або”, “бо”

Речення, яке залежить від підрядного.

Речення, яке не може існувати самостійно.

Речення, яке не залежить від підрядного і містить основну думку.

Воно пояснює, уточнює або доповнює головне речення.

Воно є синонімом до головного речення.

Воно не має ніякої функції в реченні.

Протиставні: “але”, “однак”.

Пояснювальні: “що”, “як”.

З’єднувальні: “і”, “та”.

Воно завжди має дієслово в минулому часі.

Воно завжди починається зі сполучника “і”.

Воно є залежним від іншої частини і не може бути самостійним.

Воно є частиною складносурядного речення.

Воно містить основну думку, яка пояснюється головним реченням.

Воно залежить від головного і пояснює або уточнює його.

Обставинне.

Означальне.

Пряме.

Означальне.

Оцінне.

Пряме.