Складні речення з різними видами сполучникового і безсполучникового звʼязку

Сяє сонечко яскраво гай ніби кличе на розвагу

Гучний дзвін посуду світильник хитається наче від землетрусу

Забудеш про свої обовʼязки готуйся забути про права

Зрозуміло не всім бути Василем Стусом чи Симоненком

Рушники, які часто розвішували над вікнами і дверима, мали оберігати оселю від усього нечистого, що могло до неї потрапити (В. Супруненко).

Липневий день догоряє десь за сутінками густих височенних дубів і лип, палахкотить на золотих банях і сяйно-білих стінах верхівки собору, що вигнався стрімко в небо (І.Багряний).

Тільки крота не видно було: він кидався глибоко в норі з поверха на поверх свого житла і не тямив, що воно там коїться на горі (Гр. Тютюнник).

Перед його очима в буйних травах, у перелісках і між могутніми де ре вами повільно бродили великі пречудові тварини (П. Загребельний).

Зненацька за одну ніч упав сніг, і тепер кущі лежали під холодним блідаво-голубим небом якісь мовби затишнілі, вирізьблювалося виразно на сніговій блідості кожне дерево, яскріли під сонцем широкі галявини (П. Загребельний).

Ці жінки виходили своїми ногами довколишні яри, ліси та луги, їм відомо, де ще збереглися зовсім рідкісні рослини (Є. Гуцало).

Саме тоді викінчено Софію Київську, і собор стояв рожевим дивом посеред білих снігів, а невидимий християнський Бог ждав, щоб його намалювали на стінах, упевнений у своїй незамінимості (П. Загребельний).

На землі різні справи є, звісно, та слід твердо усім памʼятати: не буває нічийного крісла, лиш буває нічийна лопата (Г. Дудка).

підрядним і безсполучниковим зв'язком;

сурядним і підрядним зв'язком;

сурядним і безсполучниковим зв'язком;

сурядним, підрядним і безсполучниковим зв'язком.

[…], […], (...), [...], (...).

[…], […], (…), (…).

[…], (…), (…).

[…], [… , (…), …], (…).

Коли є і звичаї, і традиції, і пісні, то приймаєш їх як щось цілком природне, а, коли це зникає, то починаєш докопуватися до причин зникнення того, що раніше тобі здавалося незникненним (В. Голобородько).

Мати вірила: земля все знає, що говорить чи думає чоловік; на самоті вона тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила на долю всякого... (М. Стельмах).

Я чекав тебе з хмари рожево-ніжної, із ранкових туманів, з небесних октав, коли думи збігалися з мли бездоріжньої і незвіданий смуток за душу смоктав (В. Симоненко).

Дивись: де сонце умивалось, там стільки крапель золотих кульбабиних в траві зосталось, що й небо мружиться від них (Д. Іванов).

Я зупинився, коли почув знайомий голос - це була ти!

Надворі стемніло, вітер посилився, тому я вирішив повернутися.

Служити Батьківщині - свята справа.

Я знав: буде непросто, але погодився.

Зайшов у ліс і опинився на галявині.

Вікові ялини, сосни і кедри своїм віттям закривають сонце, тому в тайзі завжди моторошна півтемрява (Із журналу).

Після обіду дуже хотілося спати, але командир наказав прочесати стоги, що виднілися за хутором...(І. Багмут).

Справедливо кажуть: немає буднів - є буденні люди (Із журналу).

Уже и зникало сонце за горбами - сад шепотів пошерхлими губами якісь прощальні золоті слова... (С. Йовенко).

У небі озвалися жайворонки, бризнули живим сріблом із блакиті, вони раділи, що відгриміла гроза. (І. Цюпа)

Море невинно голубіє під стінами скель, сонце світить ласкаво, що аж каміння сміється. (М. Коцюбинський)

На морі дужчає вітер, чайки голосніше кричать, і хвилі розбиваються одна за одною в берег. (Г. Хоткевич)

Іще так мало зроблено, що просто аж не віриться; ще полечко не зоране, ще житечко не сіється. (Г. Гуска)

Я бачу мільйони людей, вони пересуваються по дорогах, тягнуть на собі гармати й міномети. (Ю. Яновський)

Сині барви, якими пишалися гори ще вчора й позавчора, коли світило сонце, геть зблякли тепер, од них залишилися тільки невиразні спомини де-не-де. (Є. Гуцало)

Ще був день, і хмари так щільно обтягли небо, що надворі посутеніло. (О. Десняк)

Щебет і роса між вітами, теплий вітер в забутті, і над клумбами розквітлими бджіл орбіти золоті. (Л. Талалай)

Часом море міняє свій колір, коли день похмурий, воно стає непривітним, оловʼяним. (В. Підпалий)

Співала колосом нива, співали жайворонки над нею, співав пісню серп, підрізуючи стебло. (М. Коцюбинський)

Жайворонок співав, що луна йшла під блакитне небо, а в лісі слухав того співу первоцвіт. (М. Коцюбинський)

Іду зеленою межею, кругом хвилюються жита, і вʼється щастя над душею... (Олександр Олесь)

Сонце яскраво світить, теплий вітер віє, і молода трава зеленіє, бо нарешті прийшла довгоочікувана весна.

Коли ми прийшли до зали, святковий концерт уже розпочався: гості танцювали під гучну музику.

Я поки що не знаю, що робити далі, але щиро вірю: усе зрештою буде добре.

Лапатий сніг іде, і на душі стає напрочуд радісно, бо починаються різдвяні свята.

Старий ліс грізно шумів; високі дерева хиталися від поривів вітру, що безжалісно зривав пожовкле листя, і воно повільно летіло на мокру землю.

Настав вечір, сонце сіло за обрій, а село не спить, люди працюють — збирають урожай, пораються біля худоби, що реве та їсти просить. (В. Загороднюк)

Місяць на небі горить, сяють зорі в далині, вітер співає колискову, а степи мріють, тихо всюди - все спить. (В. Мелещенко)

Іду шляхом, сонце сяє, вітер з травами говорить переді мною, а за мною степ колишеться, затихне вітер буйний — степ не двигнеться, що камінь він стає. (Я. Щоголів)

Як не хочеш, моє серце, дружиною бути, то дай мені таке зілля, щоб тебе забути. (Л. Костенко)

Тьмяно світили ліхтарі, обабіч дрімали каштани, а за ними, куди не досягало електричне сяйво, купчились темні мовчазні дерева. (О. Донченко)

Летить земля, кричать лелеки, зорі падають до ніг. (За В. Сосюрою)

Довго барилась зима, а оце впала на землю, кинула горстку снігу і загула хуртовиною, замітаючи стежки. (Ю. Яновський)

Щаслив, кого великий світ уже із діл великих знає, кого квітчає лавру квіт, чиє імʼя співець вітає. (У. Кравченко)

Квітень виправдовував свою назву - весело гомоніли струмки, що збігали з гір, сніг розтанув — а в полях зазеленіла озимина.

Квітень виправдовував свою назву; весело гомоніли струмки, що збігали з гір, сніг розтанув, а в полях зазеленіла озимина.

Квітень виправдовував свою назву: весело гомоніли струмки, що збігали з гір; сніг розтанув, а в полях зазеленіла озимина.

Квітень виправдовував свою назву: весело гомоніли струмки, що збігали з гір; сніг розтанув, а в полях зазеленіла озимина.

Одним із найбільш оплачуваних ютуберів став восьмирічний хлопчик, який робить відеоогляди іграшок.

Популярними стають блоги про подорожі, зокрема про мандри, здійснені до екзотичних країн.

Усе, про що він розповідає, пізніше віддає на благодійність.

Через два роки хлопці почали викладати відео на YouTube, і згодом їхній канал став одним із найпопулярніших на платформі.