Складні речення. Пряма мова. Діалог

 у якому одна граматична основа;

у якому є власні слова, однорідні члени речення;

яке утворене з двох або кількох простих;

у якому є другорядні члени.

простим реченням; 

прямою мовою;   

словами автора;       

вставними словами.

А: «П ».      

«П », — а.  

 «П!» — а.               

   А:«П!».

 із прямою мовою;  

зі вставним словом; 

складним;                 

    простим

особливий різновид чужого мовлення;  

точно відтворений чужий вислів;

розмова двох  осіб;  

чуже мовлення, уведене автором розповіді в текст. 

« Той лиш пошани достоїн, хто мову шанує свою», - підкреслював Володимир Сосюра.

Я запитав товариша: «Ти підеш на річку ловити рибу?».

 «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину» - слушно застерігає Василь Симоненко.

Запам’ятайте  вислів Дмитра  Білоуса мова це пісня душі покладена на слова.

 Як кажуть люди материна молитва із дна моря рятує

 С. Плачинда стверджує мова об’єднує згуртовує людей у націю.

Ви говоріть а ми будемо слухати.

Дівчина грайливо запитала: «А може, вона  справді лісова мавка? »

 «Не проводжайте мене.» - Попросила дівчина рідних.

«Михайлику, хочеш  побачити диво? – питає мене дядько  Себастіян. - Підійди до мене…»

На плакаті написано: "Дружіть з книгою!"

 Сміється сонце з небозводу, кудись хмарки на конях мчать;

Холодні осінні тумани клубочаться угорі і спускають на землю мокрі коси;

А літо йде полями і гаями.

Цвіте й гуде земля, і серце радіє;

А літо йде полями і гаями, і вітер віє;

Осінь прийшла, і листям пожовклим всі стежки покрила.

Учитель природознавства сказав – “Завтра ми будемо працювати в саду”.

 “Ой, яка чудова українська мова!” – захоплено писав поет Олександр Підсуха.

“Ніщо так не красить людину, як натхнення”, – подумала Ярослава.

“Це я, ваш Пірат”, – гавкав він крізь сльози.

“Оксано, тікаймо” – рішуче прошепотіла до неї Олеся.

 Іван сказав – “З тобою мова буде потім”.

 Митi жодної не можна повернути щоб заново по-iншому пожить.
 

Вiдбились зорi у водi летять до хмар тумани.
 

Із серця виросла калина над хвилями Днiпра злетiла пiсня журавлина.
 

Хтось стиха завiв пiсню до нього пристав ще один голос.

Навшпиньках пiдiйшов вечiр, i засвiтив зорi.
 

Земля гуде, i ридають дерева.
 

До землi ти голову притулиш, i матiр’ю тихенько назовеш.
 

Сiї гори стоять одвiку, i стоятимуть довiку.

 … i пригинав до землi дерева

 … i здiймав на дорозi куряву
 

 … i починав накрапати дощ

… i розганяв чорнi хмари

простим із однорідними присудками.

одна частина є односкладним реченням, друга – двоскладним.