Складне синтаксичне ціле як семантико-синтаксична одиниця тексту

Тему виражає заголовок.

Речення, що входять до складного синтаксичного цілого, можуть бути.

Подане нижче висловлювання належить до:

У кінці ХІ століття угорці загарбали Ужгород. На довгий час місто стало зватися Унгвар. У 1241 р. угорці не втримали оборону проти монголів на Веречанському перевалі. Кочівники поринули на рівнину і знищили Унгвар. Але місто відродилося.

Прочитати уважно текст і виконати завдання 4-10

(1) Багато хто з учених вважає, що пелюстки квітів у процесі еволюції здебільшого утворилися з тичинок. Наочним прикладом такої природи пелюсток є представники дводольних рослин родини лататтєвих або німфейних. Це водяні й болотяні багаторічні рослини з добре розвиненим, міцним кореневищем. Майже 8 родів цієї родини налічують до 60–70 видів.
(2) Тропіки — бат_ ьківщина лататтєвих. Їх великі листки на довгих черешках плавають на поверхні води, іноді занурені у воду. Поодинокі квітки, які піднімаються над поверхнею води, великі — до 35 см у діаметрі. Будова квітки різноманітна. Оцвітина переважно подвійна, з нерізким поділом на чашечку і віночок. Кількість пелюсток буває невизначена. Пелюстки поступово переходять у примітивного типу стрічкоподібні тичинки, яких багато, рідше — 6; маточка утворена з багатьох дорослих плодолистків. Квітки лататтєвих за структурою подібні до магнолієвих і лаврових, що мають лише деревні життєві форми. Тому неможливо встановити між ними близькі генетичні зв’язки.
(3) Плоди ягодоподібні або горішки. Серед багатоплідних лататтєві цілком відособлені, хоча й мають групу ознак не лише багатоплідникових, а й однодольних — раннє відмирання головного кореня, розкидані провідні пучки, зрідка тривимірні квітки.
(4) Усе це свідчить про примітивну будову лататтєвих. У будові їх квіток чітко проглядається поступовий перехід тичинок у пелюстки. Сучасне географічне поширення лататтєвих на різних континентах і палеонтологічні дослідження достовірно підтверджують давність їхнього походження.
(5) Тропікогенний рід лататтєвих з’явився на землі понад 100 млн літ тому. Наприкінці крейдового періоду відбулася велика перебудова рослинного світу, внаслідок чого з’явилися квіткові або покритонасінні рослини, які швидко потіснили всі інші види рослин, серед яких були папороті та хвойні. Спочатку лататтєві були суходольними рослинами з прямостоячими стеблами. Оселялися вони на вологих місцях або поблизу водойм; поволі переселилися на мілководдя, де ростуть і понині (М. Хомляк).

Стиль мовлення прочитаного тексту.

(1) Багато хто з учених вважає, що пелюстки квітів у процесі еволюції здебільшого утворилися з тичинок. Наочним прикладом такої природи пелюсток є представники дводольних рослин родини лататтєвих або німфейних. Це водяні й болотяні багаторічні рослини з добре розвиненим, міцним кореневищем. Майже 8 родів цієї родини налічують до 60–70 видів.
(2) Тропіки — бат_ ьківщина лататтєвих. Їх великі листки на довгих черешках плавають на поверхні води, іноді занурені у воду. Поодинокі квітки, які піднімаються над поверхнею води, великі — до 35 см у діаметрі. Будова квітки різноманітна. Оцвітина переважно подвійна, з нерізким поділом на чашечку і віночок. Кількість пелюсток буває невизначена. Пелюстки поступово переходять у примітивного типу стрічкоподібні тичинки, яких багато, рідше — 6; маточка утворена з багатьох дорослих плодолистків. Квітки лататтєвих за структурою подібні до магнолієвих і лаврових, що мають лише деревні життєві форми. Тому неможливо встановити між ними близькі генетичні зв’язки.
(3) Плоди ягодоподібні або горішки. Серед багатоплідних лататтєві цілком відособлені, хоча й мають групу ознак не лише багатоплідникових, а й однодольних — раннє відмирання головного кореня, розкидані провідні пучки, зрідка тривимірні квітки.
(4) Усе це свідчить про примітивну будову лататтєвих. У будові їх квіток чітко проглядається поступовий перехід тичинок у пелюстки. Сучасне географічне поширення лататтєвих на різних континентах і палеонтологічні дослідження достовірно підтверджують давність їхнього походження.
(5) Тропікогенний рід лататтєвих з’явився на землі понад 100 млн літ тому. Наприкінці крейдового періоду відбулася велика перебудова рослинного світу, внаслідок чого з’явилися квіткові або покритонасінні рослини, які швидко потіснили всі інші види рослин, серед яких були папороті та хвойні. Спочатку лататтєві були суходольними рослинами з прямостоячими стеблами. Оселялися вони на вологих місцях або поблизу водойм; поволі переселилися на мілководдя, де ростуть і понині (М. Хомляк).

Тільки прості речення входять до складу складного синтаксичного цілого

(1) Багато хто з учених вважає, що пелюстки квітів у процесі еволюції здебільшого утворилися з тичинок. Наочним прикладом такої природи пелюсток є представники дводольних рослин родини лататтєвих або німфейних. Це водяні й болотяні багаторічні рослини з добре розвиненим, міцним кореневищем. Майже 8 родів цієї родини налічують до 60–70 видів.
(2) Тропіки — бат_ ьківщина лататтєвих. Їх великі листки на довгих черешках плавають на поверхні води, іноді занурені у воду. Поодинокі квітки, які піднімаються над поверхнею води, великі — до 35 см у діаметрі. Будова квітки різноманітна. Оцвітина переважно подвійна, з нерізким поділом на чашечку і віночок. Кількість пелюсток буває невизначена. Пелюстки поступово переходять у примітивного типу стрічкоподібні тичинки, яких багато, рідше — 6; маточка утворена з багатьох дорослих плодолистків. Квітки лататтєвих за структурою подібні до магнолієвих і лаврових, що мають лише деревні життєві форми. Тому неможливо встановити між ними близькі генетичні зв’язки.
(3) Плоди ягодоподібні або горішки. Серед багатоплідних лататтєві цілком відособлені, хоча й мають групу ознак не лише багатоплідникових, а й однодольних — раннє відмирання головного кореня, розкидані провідні пучки, зрідка тривимірні квітки.
(4) Усе це свідчить про примітивну будову лататтєвих. У будові їх квіток чітко проглядається поступовий перехід тичинок у пелюстки. Сучасне географічне поширення лататтєвих на різних континентах і палеонтологічні дослідження достовірно підтверджують давність їхнього походження.
(5) Тропікогенний рід лататтєвих з’явився на землі понад 100 млн літ тому. Наприкінці крейдового періоду відбулася велика перебудова рослинного світу, внаслідок чого з’явилися квіткові або покритонасінні рослини, які швидко потіснили всі інші види рослин, серед яких були папороті та хвойні. Спочатку лататтєві були суходольними рослинами з прямостоячими стеблами. Оселялися вони на вологих місцях або поблизу водойм; поволі переселилися на мілководдя, де ростуть і понині (М. Хомляк).

Паралельний тип зв’язку речень характерний уривку тексту.

(1) Багато хто з учених вважає, що пелюстки квітів у процесі еволюції здебільшого утворилися з тичинок. Наочним прикладом такої природи пелюсток є представники дводольних рослин родини лататтєвих або німфейних. Це водяні й болотяні багаторічні рослини з добре розвиненим, міцним кореневищем. Майже 8 родів цієї родини налічують до 60–70 видів.
(2) Тропіки — бат_ ьківщина лататтєвих. Їх великі листки на довгих черешках плавають на поверхні води, іноді занурені у воду. Поодинокі квітки, які піднімаються над поверхнею води, великі — до 35 см у діаметрі. Будова квітки різноманітна. Оцвітина переважно подвійна, з нерізким поділом на чашечку і віночок. Кількість пелюсток буває невизначена. Пелюстки поступово переходять у примітивного типу стрічкоподібні тичинки, яких багато, рідше — 6; маточка утворена з багатьох дорослих плодолистків. Квітки лататтєвих за структурою подібні до магнолієвих і лаврових, що мають лише деревні життєві форми. Тому неможливо встановити між ними близькі генетичні зв’язки.
(3) Плоди ягодоподібні або горішки. Серед багатоплідних лататтєві цілком відособлені, хоча й мають групу ознак не лише багатоплідникових, а й однодольних — раннє відмирання головного кореня, розкидані провідні пучки, зрідка тривимірні квітки.
(4) Усе це свідчить про примітивну будову лататтєвих. У будові їх квіток чітко проглядається поступовий перехід тичинок у пелюстки. Сучасне географічне поширення лататтєвих на різних континентах і палеонтологічні дослідження достовірно підтверджують давність їхнього походження.
(5) Тропікогенний рід лататтєвих з’явився на землі понад 100 млн літ тому. Наприкінці крейдового періоду відбулася велика перебудова рослинного світу, внаслідок чого з’явилися квіткові або покритонасінні рослини, які швидко потіснили всі інші види рослин, серед яких були папороті та хвойні. Спочатку лататтєві були суходольними рослинами з прямостоячими стеблами. Оселялися вони на вологих місцях або поблизу водойм; поволі переселилися на мілководдя, де ростуть і понині (М. Хомляк).

Тільки послідовний тип зв’язку речень присутній у.

(1) Багато хто з учених вважає, що пелюстки квітів у процесі еволюції здебільшого утворилися з тичинок. Наочним прикладом такої природи пелюсток є представники дводольних рослин родини лататтєвих або німфейних. Це водяні й болотяні багаторічні рослини з добре розвиненим, міцним кореневищем. Майже 8 родів цієї родини налічують до 60–70 видів.
(2) Тропіки — бат_ ьківщина лататтєвих. Їх великі листки на довгих черешках плавають на поверхні води, іноді занурені у воду. Поодинокі квітки, які піднімаються над поверхнею води, великі — до 35 см у діаметрі. Будова квітки різноманітна. Оцвітина переважно подвійна, з нерізким поділом на чашечку і віночок. Кількість пелюсток буває невизначена. Пелюстки поступово переходять у примітивного типу стрічкоподібні тичинки, яких багато, рідше — 6; маточка утворена з багатьох дорослих плодолистків. Квітки лататтєвих за структурою подібні до магнолієвих і лаврових, що мають лише деревні життєві форми. Тому неможливо встановити між ними близькі генетичні зв’язки.
(3) Плоди ягодоподібні або горішки. Серед багатоплідних лататтєві цілком відособлені, хоча й мають групу ознак не лише багатоплідникових, а й однодольних — раннє відмирання головного кореня, розкидані провідні пучки, зрідка тривимірні квітки.
(4) Усе це свідчить про примітивну будову лататтєвих. У будові їх квіток чітко проглядається поступовий перехід тичинок у пелюстки. Сучасне географічне поширення лататтєвих на різних континентах і палеонтологічні дослідження достовірно підтверджують давність їхнього походження.
(5) Тропікогенний рід лататтєвих з’явився на землі понад 100 млн літ тому. Наприкінці крейдового періоду відбулася велика перебудова рослинного світу, внаслідок чого з’явилися квіткові або покритонасінні рослини, які швидко потіснили всі інші види рослин, серед яких були папороті та хвойні. Спочатку лататтєві були суходольними рослинами з прямостоячими стеблами. Оселялися вони на вологих місцях або поблизу водойм; поволі переселилися на мілководдя, де ростуть і понині (М. Хомляк).

Займенник як засіб зв’язку речень у тексті вжито в уривку.

(1) Багато хто з учених вважає, що пелюстки квітів у процесі еволюції здебільшого утворилися з тичинок. Наочним прикладом такої природи пелюсток є представники дводольних рослин родини лататтєвих або німфейних. Це водяні й болотяні багаторічні рослини з добре розвиненим, міцним кореневищем. Майже 8 родів цієї родини налічують до 60–70 видів.
(2) Тропіки — бат_ ьківщина лататтєвих. Їх великі листки на довгих черешках плавають на поверхні води, іноді занурені у воду. Поодинокі квітки, які піднімаються над поверхнею води, великі — до 35 см у діаметрі. Будова квітки різноманітна. Оцвітина переважно подвійна, з нерізким поділом на чашечку і віночок. Кількість пелюсток буває невизначена. Пелюстки поступово переходять у примітивного типу стрічкоподібні тичинки, яких багато, рідше — 6; маточка утворена з багатьох дорослих плодолистків. Квітки лататтєвих за структурою подібні до магнолієвих і лаврових, що мають лише деревні життєві форми. Тому неможливо встановити між ними близькі генетичні зв’язки.
(3) Плоди ягодоподібні або горішки. Серед багатоплідних лататтєві цілком відособлені, хоча й мають групу ознак не лише багатоплідникових, а й однодольних — раннє відмирання головного кореня, розкидані провідні пучки, зрідка тривимірні квітки.
(4) Усе це свідчить про примітивну будову лататтєвих. У будові їх квіток чітко проглядається поступовий перехід тичинок у пелюстки. Сучасне географічне поширення лататтєвих на різних континентах і палеонтологічні дослідження достовірно підтверджують давність їхнього походження.
(5) Тропікогенний рід лататтєвих з’явився на землі понад 100 млн літ тому. Наприкінці крейдового періоду відбулася велика перебудова рослинного світу, внаслідок чого з’явилися квіткові або покритонасінні рослини, які швидко потіснили всі інші види рослин, серед яких були папороті та хвойні. Спочатку лататтєві були суходольними рослинами з прямостоячими стеблами. Оселялися вони на вологих місцях або поблизу водойм; поволі переселилися на мілководдя, де ростуть і понині (М. Хомляк).

У п’ятому абзаці тематичним реченням є.

(1) Багато хто з учених вважає, що пелюстки квітів у процесі еволюції здебільшого утворилися з тичинок. Наочним прикладом такої природи пелюсток є представники дводольних рослин родини лататтєвих або німфейних. Це водяні й болотяні багаторічні рослини з добре розвиненим, міцним кореневищем. Майже 8 родів цієї родини налічують до 60–70 видів.
(2) Тропіки — бат_ ьківщина лататтєвих. Їх великі листки на довгих черешках плавають на поверхні води, іноді занурені у воду. Поодинокі квітки, які піднімаються над поверхнею води, великі — до 35 см у діаметрі. Будова квітки різноманітна. Оцвітина переважно подвійна, з нерізким поділом на чашечку і віночок. Кількість пелюсток буває невизначена. Пелюстки поступово переходять у примітивного типу стрічкоподібні тичинки, яких багато, рідше — 6; маточка утворена з багатьох дорослих плодолистків. Квітки лататтєвих за структурою подібні до магнолієвих і лаврових, що мають лише деревні життєві форми. Тому неможливо встановити між ними близькі генетичні зв’язки.
(3) Плоди ягодоподібні або горішки. Серед багатоплідних лататтєві цілком відособлені, хоча й мають групу ознак не лише багатоплідникових, а й однодольних — раннє відмирання головного кореня, розкидані провідні пучки, зрідка тривимірні квітки.
(4) Усе це свідчить про примітивну будову лататтєвих. У будові їх квіток чітко проглядається поступовий перехід тичинок у пелюстки. Сучасне географічне поширення лататтєвих на різних континентах і палеонтологічні дослідження достовірно підтверджують давність їхнього походження.
(5) Тропікогенний рід лататтєвих з’явився на землі понад 100 млн літ тому. Наприкінці крейдового періоду відбулася велика перебудова рослинного світу, внаслідок чого з’явилися квіткові або покритонасінні рослини, які швидко потіснили всі інші види рослин, серед яких були папороті та хвойні. Спочатку лататтєві були суходольними рослинами з прямостоячими стеблами. Оселялися вони на вологих місцях або поблизу водойм; поволі переселилися на мілководдя, де ростуть і понині (М. Хомляк).

Серед виділених слів у другому абзаці тексту новим є.