Складне складносурядне речення. Розділові знаки в складносурядному реченні.

Хто хоче багато знати, тому треба мало спати.

Праця чоловіка годує, а лінь марнує.

Без діла жить - тільки небо коптить.

Де не посій, там і вродить.

Світ навкруг простий і звичайний і сміх стелиться над ним.

Заснули верби на облозі і вітер задрімав.

Ранок був надіями багатий і обрій цвів трояндно пелехатий.

Перед вікном шумлять тополі і захід сонця мов кривава рана.

ВІд ставу дівчатко біжить по межі і стоїть на порозі усміхнена мати.

У високості тремтів срібний птах і симфонія сонця дзвеніла.

Яблуко додолу струсять віти і воно вже в кроні не засяє.

Сіяє в росах сріблясте проміння й сіється листя в гулке безгоміння.

Уже потемніли степи і сутінки стали густими.

Пашать нагріті сонцем спориші й жайворонки купаються в блакиті.

Дув теплий вітер і в небесній блакиті весну славили жайворонки.

Весна пролетіла світом і літо спішить услід.

Поспішайте любити всю землю свою і не треба за це ні хвали ні хули.

Нині величаво шумлять явори й не затихають до ранку вітри.

З борів затишлих віяло сосною і дух живиці землю напував.

Ревуть потужно пароплави й аероплани прокреслюють слід.

Небо затяглося хмарами і на землю впав теплий вечір.

За вікном ішли росяні ранки і палали перламутри.

Золотіє вечірня тополя й дивним світом горять небеса.

Прилинув вітер і в нічній годині він про весняну волю заспівав.

Тільки в лісах шумів вітер і безкраїм проваллям хиталася темрява.

Благословенними є сходження і прірви і славен рідний і нищівний край.

Десь тугу вітром занесло і щастя розлилось без краю.

Сьогодні день підносить здивування гасло і світ незвичний кружляє як птах.

Так по зимі приходять весни і по грозі сіяє синь.

Дзвінко гуде пташиним співом ліс і найгучніше виводить іволга.

Улітку хліба підходять до самих хат і пахне хлібом нового урожаю.

Уже збігла вода і в калюжах спалахує рання зоря.

Тихо скрипнула половиця і на порозі з'явилася незнайома постать.

Буря минеться і знову на небі засяє сонечко.

Згорає на гіллі зелений снопик літа і біло плаче тихий молочай.

Війнув вітер і золоте листя вже на землі.

Серед ночі море плаче й темрява тремтить.

Глянув я ліворуч від себе а там нова картина нова краса.

Пісня неслась по вулицях вузеньких і зупинить її ніхто не міг.

Війнув сипнув пшона і заскакали горобці.

Настане час і піде все в архів.

Був дощ м'який і гречка пахла душно.

Навколо жоден звук не забринить і пісня не звучить.

Земля замислена і строга і небеса довкруг як бірюза.

На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні.

Довго - довго ходило сонце і цвіло надвечір'я червоне.

Ще день чи два і зацвітуть сади.

Послала мати по гриби хлопчину і в темнину він загубив стежки.

Сині роси зблискували на травах і сонце купалось на левадах.

Реве Дніпро й лани широкополі медами пахнуть.

Десь у хлібах кричав перепел і туман стелився од річки.

Хвилина ще і схід розпише в сліпучі барви небосхил.

Дощик перестав і все навколо посвіжішало заблищало.

Іду у поле навпрошки а жито теплим хлібом дише.

Вже червоніють помідори і ходе осінь по траві.

Віра спинилася біля жінки і вони обидві обнялися.

Перша зірка блиснула і меншає пітьма.

Посеред ночі скрикне птах і ворухнеться в серці страх.

Ударив грім і земля здригнулася від його сили.

Ходить сон край вікон і дрімає казка.

Стану гляну навкруги і душа з трепетом вертає у травневі ранки молоді.

Гарячий літній день стоїть і враз достигло жито.

Ніхто мене в завію не зіргіє і не подасть ніхто мені руки.

Віршовані рядки лягли на папір і то рятунок од всіх незгод і зневір'я.

Дощ одшумів і спориші понурі принишкли, настрахавшись грози.

Дощ одшумів - і спориші понурі принишкли, настрахавшись грози.

Дощ одшумів; і спориші понурі принишкли, настрахавшись грози.

Дощ одшумів, і спориші понурі принишкли настрахавшись грози.

Надходить вечір повний таємниць, і ліс при світлі молодих зірниць стоїть, передчуваючи неспокій.

Надходить вечір, повний таємниць і ліс при світлі молодих зірниць стоїть, передчуваючи неспокій.

Надходить вечір, повний таємниць, і ліс при світлі молодих зірниць стоїть передчуваючи неспокій.

Надходить вечір, повний таємниць, і ліс при світлі молодих зірниць стоїть, передчуваючи неспокій.

Цвітуть у серці зустрічі й прощання, і тут, побіля сивого Дніпра, я думаю про чисті поривання, народжені для творчості й добра.

Цвітуть у серці зустрічі, й прощання, і тут, побіля сивого Дніпра, я думаю про чисті поривання, народжені для творчості й добра.

Цвітуть у серці зустрічі й прощання і тут, побіля сивого Дніпра, я думаю про чисті поривання, народжені для творчості й добра.

Цвітуть у серці зустрічі й прощання, і тут, побіля сивого Дніпра, я думаю про чисті поривання, народжені для творчості й добра.

Вночі гудуть вітри гримучі, й дроти ридають на стовпах, і розметавши крила, тучі метуть порошею в степах.

Вночі гудуть вітри гримучі, й дроти ридають на стовпах і, розметавши крила, тучі метуть порошею в степах.

Вночі гудуть вітри гримучі, й дроти ридають на стовпах і розметавши крила, тучі метуть порошею в степах.

Вночі гудуть вітри гримучі, й дроти ридають на стовпах і, розметавши крила, тучі метуть порошею в степах.