Складне речення з різними видами зв'язків

Одчиняються двері, і смуга світла падає на Руфіна й Люція.

Без апетиту ковтнувши рештки вчорашньої трапези, почвалала до своєї кімнати.

Мама й тітонька довго не розуміли, з якого доброго дива хворій Софійці необхідно йти з дому.

Мені здається: серед поля колос гойдається та пташка десь дзвенить.

Додому якраз устигла: за хвилину в коридорі вже почулись мамин, бабусин і Ростиків голоси.

Я охоплюю обома руками березу, притуляючись вухом до неї, але вона мовчить, бо ще не розмерзся під корою сік, ще мертво в лісі.

Посріблені ліси окутались тінню, а небосхил горить і віти золотить.

Міщенко, здається, хотів іще щось виголосити, але мовчки взяв перо, довго й кучеряво шкрябав ним на папері, безсило відкинувся на лаву й голосно захропів.

А тоді поквапилася на другий поверх магазину: там продавали дорогі трав’яні та квіткові чаї, звідти завжди спокусливо пахло.

Софійка відчинила шафу і, підібгавши ноги, усілася на лахи поверх шухляди.

Коли буду я навіть сивою і життя моє піде мрякою, я для тебе буду красивою, а для когось, може, й ніякою.

Споконвіку в народі побутує думка: хто першим побачить цвіт ліщини, тому весь вік посміхатиметься щастя.

Одна за одною засвічувались променисті зірки, зазирали в тиху воду ірпінську, немов у дзеркало.

Налетів вітер, зашуміли крони дерев, і той шум заколисував степ.

І раптом темінь неба осяяв яскравий спалах, і над землею загуркотів перший грім.

Пішов шелест по діброві, шепчуть густі лози.

Нещастя прийшло звідти, звідки його ніхто й не ждав.

Я так захопився літніми принадами, що перестав співати й забув навіть, що стою в церкві.

Я дивився у велике широке вікно, крізь яке було видно не тільки західну частину міста, але й дальні, осяяні ясним весняними сонцем гаї та діброви понад річкою Ворсклою, і укладав собі літні плани.

Пам'ять наша – глибокий чарівник колодязь, на дні якого затонуло синє небо.

Мати, що якраз готувала сніданок, мимоволі задивилась на ранкове світило: нічого кращого в світі немає за схід сонця!

А малі хлопці йшли з рукавицею, в якій повно зерна: пшениці, жита, ячменю, вівса, гороху.

Блищали од сонця стерні і ковила понад шляхом сріблилася важка, обвішана разочками роси павутина.

За коліями, супроти депо, біля колодязя під дашком стояла черга з цеберками і коромислами, і той, хто тяг воду, довго крутив корбу: колодязь був глибокий.

Вишку стало розхитувати, і була загроза, що впаде і хату Чабанисі розвалить.

А в цей час наді мною твориться диво: хтось невидимий смичком провів по синьому піднебессі, по білих хмарах, і вони забриніли, як скрипки.

І хоч зараз гудки вже відмінено, проте Віруньці й досі вони часом озиваються в душі, адже під спів цих гудків привело її кохання на Зачіплянку.

В темряві подеколи траплялись ягоди, вони проходили мимо дивною сповільненою ходою, і їм здавалося, що вони ступали по дні великої прозорої річки.

Букет півоній, які мати несла в руці, поширював п’янкий запах – власне, в руках її наче вигойдувався букет тонких пахощів.

Безсполучниковий та сполучниковий сурядний і підрядний

Сполучниковий сурядний і підрядний

Безсполучниковий та сполучниковий сурядний

Безсполучниковий та сполучниковий підрядний

1

2

3

4

Наснилося: осінні фарби щирі, а я – безлистий клен у синій млі, і птахи, відлітаючи у вирій, заночували у моїм гіллі.

Східний небокрай червоно горів, неначе хтось далеко на обрії запалив велике кострище.

І я знайшов дорогоцінну істину, гартовану залізом і вогнем: без роботи жити нам немислимо, і без любові ми не проживем!

За вікном шумить дощ, і великий світ, населений людьми, поспішає крізь негоду, землетруси, пожежі.

три

чотири

п'ять

шість

три

п'ять

шість

чотири