Складне речення з різними видами сполучникового та безсполучникового зв'язку

Пізнаваймо самих себе; хай при цьому не збагнемо істини, проте впорядкуємо власне життя (Б.Паскаль).

Як трудно було вдивлятись в те рухливе обличчя гір, так трудно було дитині спіймати химерну мелодію пісні, що вилась, тріпала крильцями коло самого вуха (М.Коцюбинський).

І колишеться м’ята, і тремтить долина, і доріг тих багато, а вітчизна одна (А.Малишко).

Відгримлять грози, відшаліють урагани залізні, одбахкають блискавки зла й незгоди… (Іван Багряний)

На його картині Тарас у зажурі прихилився до дерева, гілля якого так густо заповнило простір, що в ньому заплутались і люди, і птахи, і саме небесне світило (С.Бушак).

Нашою мовою Маруся Чурай складала пісні, які додавали козакам снаги, нею звучали накази відомого полководця і гетьмана П.Сагайдачного (А.Матвієнко).

Як ось і море стало грати, великі хвилі піднялись і вітри зачали бурхати, аж човни на морі тряслись (І.Котляревський).

Мудрий не все каже, що знає, а дурний не все знає, що каже (Нар.творчість).

...якого чекали понад тиждень.

...але сонце не поспішало ховатися за хмари.

...пориви вітру ставали все сильнішими.

...і ставало прохолодніше.

дві

три

чотири

п’ять

(   ), і [   ], [   ],(   ).

[   ], і [   ], (   ), (   ).

[   ], і (   ), [   ].

[   ], і [   ], [   ], (   ).

Білястий серпанок над городами, півні кричать, і птаство багатоголосе щебече (Є.Гуцало).

Де недавно були піски, наливаються соком плоди і хвилюються лани золотої пшениці (З журналу).

На селі хутенько, як сонечко закотилось, помовкли голоси й рух усякий завмер (Марко Вовчок).

Коли почалася гроза, гра припинилася, і діти кинулися бігти додому (Ю.Смолич).

1

2

3

4

Затихли людські голоси в маленькій хатині, лише цвіркуни десь під печею та в старих стінах заливались своїм цвіркотом, мовби для них щойно зійшло сонце… (Т.Бордуляк).

Увесь люд на майдані загомонів, заохав від несподіванки: ніхто не бачив досі, щоб така негарна дівчина прямо на очах стала красунею (В.Святовець).

Подорож до пірамід відбувалася навмисне звечора, щоб подивитися на тисячолітні пам’ятники в місячну ніч, коли вони здаються особливо величними (А.Костенко).

Орися була для нього чужою тому, що залишалася тут, у рідному селі, а він ішов хтозна-куди, де кожну хвилину його могли вбити (Г.Тютюнник).