Складне речення. Види складних

Мовчить цар землі зачарований світовою красою він наче дрімає.

Ось десь узявся невеличкий кібчик і виголошуючи свою голодну пісню високо знявся над вашою головою.

Серед прозорого світу чорніє його блискуче пір’я широко розпросторені крила ледве тремтять у чистому повітрі здається мов хто спустив його на непримітній ниточці з самого неба і держить над землею.

Було чимало літописів тієї пори, але жоден із них своєю універсальністю й послідовністю не може порівнятися з твором київського літописця Нестора

Не встигли ваші очі вслідкувати за тим де він спуститься як він знову знявся вгору дзьобаючи гострим носом невеличкого коника .

Сміється весна надворі, внизу під кручею Дніпро шумить, передзвонює на хвильках срібними перснями; на хаті нашій клекочуть лелеки, а ми пораємося собі на городі, сіємо.

І досі вона стоїть у моїй уяві такою, якою побачив уперше, до якої звик у дитячому віці, яку полюбив так, як можна полюбити лише живу добру істоту.

На небі ні хмарочки, ні плямочки; високе та синє, воно дедалі починає жовтіти.

Чорна хмара геть заслонила сонце, а далі впала великою плахтою на землю.

Деколи то вискочить з-під кінських ніг сполошений заєць або дика коза, то схопиться стадо куріпок або перепілок.

Хмари йшли не дуже-то високо, а з них виходило якесь шелестіння, нікому невідоме досі.

Татари чіплялися кущів тернини та шипшини, кривавили собі руки і дерлися вгору

Затихли долини, загомоніли далекі шляхи, на голубому полотні неба затремтіли перші зорі, низом котився в глибокі глеки лугових вирків туман .

По корячкуватій сосонці, що необачно виросла поблизу сосни-велета, він легко підіймався метрів на двадцять від землі, діставався до того місця, де на сосні корабельній починалося сухе обламане суччя, сміливо ставав ногою на один з чорних сучків і по-мавпячому, швидко перебираючи руками й ногами, повз угору

Відходило літо грозове, темніло золото соняшників, і луги пахтіли теплим джмелиним медом і воском.