Складне речення (встановлення відповідностей )

«Він мовчав, бо не знав, що сказати, а серце його стискалося від тривоги.»

"Під'їхавши гості під браму, почали грюкати шаблею в цвяхи."

«А те Хмарище було окрите гаями, справді наче хмарами; кругом обняла його річка з зеленими плавами…»

«Коли ж настав ранок, то всі зібралися на майдані, щоб вирішити долю гетьманства.»

«Був він син паволоцького попа, по прізвищу Чепурного, учився в Київській братській школі, і вже сам вийшов був на попи.»

"Справді, Василь Невольник був собі дідусь такий і мізерний, мов зараз тілько з неволі випущений."

«Він підступив до своїх товаришів, що стояли осторонь, і почав розповідати про побачене.»

«Свари да чвари, і вже гетьманською булавою почали гратись, мов ціпком.»

«Усі старці стали од краю до краю, вийшли на дахи палат і дивились на диво: на страшну Чорну раду йшла вся Київщина!»

«Як же піднялись козаки з гетьманом Остряницею, то він устряв до козацького війська; бо гарячий був чоловік…»

«Сонце вже піднялося високо, люди метушилися на площі, гомін стояв навкруги.»

«Коні в їх потомлені, одежа й тороки позапилювані: зараз було знати, що їдуть не зблизька.»

«Слухав його Шрам довго, а далі вийшов із-за дерева да й став навпроти Череваня.»

"Сонце світило стиха, без жари; і любо було поглянути..."

«Коли ж настав ранок, всі зібралися на майдані, щоб вирішити долю гетьманства.»

Старий Шрам сидів собі на призьбі, підпершись під боки, молоді козаки наввипередки міряли конями луг, аж курява вставала.

"Заспівали півні на хуторах, і гавкали собаки, та ніхто не вийшов із хати."

"Обидва гості, пішовши в світлицю, сіли собі коло столу."

"Як тільки виїхали за вал, зараз побачили вершків, що неслися шляхом, мов буря."

"Сонце вже низенько спустилось, червоні поли його простяглися по зеленій траві, по кущах, по високих могилах."

"Як тільки гетьман вийшов на майдан, ударили в бубни та засурмили в сурми."

"На раді кричать, сваряться, б'ються; ніхто нікого не слухає."

Черевань поклонився гетьманові і, одступивши крок назад, став собі, узявшись у боки, та пильно дивився йому в вічі.

"Заспівав півень у Переяславі, і другий йому одказав на тім боці Дніпра."

"Як тільки гетьман вийшов на майдан, ударили в бубни та засурмили сурми."

Затихла рада, настала ніч; місяць пливе оглядати поле.

Дивно якось сталося: ніхто не бачив, як вона вийшла з хати, ніхто не чув, куди пішла.

Не довго думавши, Черевань скочив на коня, і Шрам за ним.

Полковники й сотники, як посідали кожен на своєму місці, почали радитись, що їм тепер робити.

Брюховецький стояв собі, підпершись у боки, та посміхався, дивлячись на своїх запорожців.

"Затих гомін, стихли співи; і тільки здалека доносилось іржання коней."

"Як тільки сонце зайшло, стало прохолодно."

"Подивився Шрам на свого сина, і серце йому зайшлось жалем, та нічого не сказав."

Засміялись запорожці та й пішли собі далі.

"Задзвонили до вечерні в Києві, задзвонили й у Переяславі."

"Подивився гетьман на своїх полковників, і ті похилили голови."

"Коли приїхав посол, його пишно зустріли."

"Повіяв вітер, листя полетіло; закружляло над землею."

Ніч була темна, але тиха; зорі сяяли на небі, і місяць світив крізь легенькі хмарки, що пливли по небу.

"Заспівав соловейко в гаю та замовк на хвилину."