Складне речення. Тип складного речення

А Черевань був тяжко грошовитий да й веселий пан із козацтва, що збагатилось за десятилітню війну з ляхами.

Ніхто б не сказав, що вони ідуть у гості до веселого пана Череваня.

Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком зійдеться.

Сонце світило стиха, без жари; і любо було поглянути, як воно розливалось по зелених вітах, по сукуватих, мохнатих дубах і по молодій травиці. 

Що ж то був за Шрам такий і як се він був разом піп і полковник?

Коні в їх потомлені, одежа й тороки позапилювані: зараз було знати, що ідуть не зблизька.

І нікому було на такі наруги жаловатись, бо й самого короля сенатори, папи да єпископи у руках держали.

Тут-то вже Петро мій догадавсь, що за гетьман снився Череванисі.

Сина посилав до військового обозу, а сам знав одну церкву.

Наступає страшна година: перехрестить, мабуть, нас господь ізнов огнем да мечем.

Тетеря аж здригнувся, як почув про таке диво.

Давно вже він не бачив свого смішливого приятеля, і хоть би кришечку перемінився Черевань; тілько лисина почала наче більш вилискуватись. 

Зараз окрили Шрама шапками, військовими корогвами, дали йому до рук полковницькі клейноди, вдарили з гармат, да й став панотець Шрам полковником.

Нехай на тебе так господь оглянеться, як ти на мене оглянувся!

Васюта старий дурень, з його химери сміються козаки, а Іванець гетьманує тілько над п'яницями.

Коли б я був не жонатий, то зараз би пішов у запорожці!

Довго їхав Шрам, понуривши голову: тяжко стало старому на душі.

Гуляли вони і гульнею доводили, що все на світі суєта одна.

Був там і козак Байда, що висів ребром у турків на гаку, а не зламав своєї віри.

Нехай наш казан закипить іще й з другою боку, щоб ізварилась каша. 

Шрамовому Петрові прийшлось сидіти поруч із Лесею, хоть він би тепер рад був одгородитись од неї горами й морями. 

Тоді Шрам став поруч із Череванем; діти їм уклонились до землі; вони їх і благословили.

Дочка в тебе буде на весь світ красою, а зять — на весь світ славою.

Кидає пахар на полі плуг із волами, кидає пивовар казани в броварі, кидають шевці, кравці і ковалі свою роботу, батьки покидають маленьких дітей, сини — немощних батьків і матірок, і всяке манівцем да ночами, степами, тернами да байраками чимчикує на Запорожжє до Хмельницького.