Складне речення. Складносурядне речення. Складнопідрядне речення.11-Ф

Узгір’ями промчав легіт, напнув зелені вітрила смерек.

Юрко йшов попереду, прокладаючи дорогу.

Він, не гаючись, набрав води і попрямував додому.

Лісник знайшов склянку, і діти досхочу напилися березового соку.

Тендітне звірятко злякалося дитячих голосів і гайнуло в гущавину ялинових гілок

Віз покотився, а я зостався сам серед шляху.

Заясніло сонце, ось-ось відлига струмочками задзюрчить.

Сонце дивилося на місто радісно й доброзичливо, широко всміхаючись.

його так довго чекала спрагла земля.

і напоїв спраглу землю.

і кругом з’явилися калюжі.

умивши сонні квіти.

земля спрагло ковтала живлющу вологу.

Мокрі перемерзлі вони сіли на траву і довго сиділи непорушно.

Юрко пообідав переодягнувся і сів за уроки.

Ранок зустрів їх сонячними променями і щебетом птахів.

А туман відривається від води упирається боками в кручі й завмирає.

Осінній день видався теплим ясним і на душі теж було світло і чисто.

Сніг усе падав і вулиця посвіжіла, поширшала од хрумкої, чистої пороші.

Голова паморочилась і дихати ставало все важче.

Хтось рубає сокирою ополонку і крига то хижо, то розпачливо подзвонює.

Сад уже позбувся таємничої літньої зеленості і навіть осіння різнобарвність покинула його.

Тільки невсипуще море бурхає десь здалеку та зорі тремтять у нічній прохолоді.

Раптом щось сильно вдарило в потилицю і за комір пекучими іскрами посипалися сніжинки.

Кавунів та динь, на жаль, не знайшлося а ось яблук і моркви було вдосталь.

Море плаче й темрява тремтить.

Несподіваний ривок і ми відриваємося від землі.

Сяйнула блискавка і майже одночасно вдарив грім.

Тільки вітер гудів і шуміла вода.

Немає вітру і немає дощу.

Здається, ніхто його не чув і нікому не було до нього діла.

У лісі час від часу перегукувалися птахи або скавчали лисенята.

Голубіли стіни будинків і на сірому тлі піску вони здавалися великими квітами.

Прилинув вітер, і в тісній хатині він про весняну волю заспівав…

Ущухнуло море, і хвилі вляглися.

Коли відбудеться лекція, і хто буде її читати?

Ні шелесне лист, ані ворухнеться травинка.

А години за дві приїхав і каже — «Це в мене тренування такі, точно за графіком».

«Слово — зброя, — говорив Максим Рильський і додавав:

— Як усяку зброю, його треба чистити та доглядати».

«А Олесь буде у формі!..», — подумав Костик, і йому стало до того
сумно, що навіть у горлі защеміло.

Підійшов до Петруся, поторсав за плече — «Вставай, вечір уже».

Ген килим, витканий із птиць, летить над полем (Л. Костенко).

У комірці все стояло так, як він покинув.

Так міркуючи, Олег рішуче попрямував додому.

Серце закалатало так голосно, що навіть вуха позакладало.

Об берег плеще хвиля, і тужно плаче дзвін...

Карпо вийшов з хати й собі хрьопнув дверима так що вікна задзвеніли.

Якось напровесні коли повернулися з вирію до рідних домівок шпаки уночі землю припорошив сніг.

На запитання пастушка ніхто навіть не глипнув у його бік дарма що козопас обійшов мало не все місто.

Якби я турбувався лиш про себе вже б онімів давно від самоти.

який мав відбутися на канікулах.

бо суперники були сильними.

так що були впевнені у своїй перемозі.

щоб здобути ще одну перемогу.

[Якби...], (...).

(Якби...), [...].

(Якби...), (то...).

[...], (якби...).