Складне речення. Складносурядне речення

Шумить і гомонить ріка обганяючи себе саму.

Життя не дає людині проблем які вона не може розв'язати.

Дніпро найбільша річка України.

Ми сиділи в кав'ярні й обговорювали план заходів на жовтень.

В альбомі були давні студентські фотографії.

Та, але, а, бо, не то... не то, хоч... хоч.

Не тільки..., а й, зате, або, чи... чи, і (й).

Однак, через те що, проте, але ж, або... або.

І, або... або, як.. так, якщо..., то, хоч... хоч

і випромінюють веселковий розмай.

милуючи око веселим сяйвом.

але сонце вже осяяло виднокрай.

бо тільки займається на день.

ранок холодить оксамитові трави.

... тому що була хвора.

... вона нездужала.

... і ми занепокоїлись.

... передумала, мабуть.

... тому ми святкували без неї.

і мороз удругій половині дня.

але їхній прогноз не справдився.

хоча ранок був тихий та спокійний.

народні прикмети вказували на таку ж погоду.

ми одягнулися тепло.

коми 1 і 2 - при відокремленій обставині

кома 3 - між частинами складносурядного речення

коми 4 і 5 - при відокремленій прикладці.

коми 6 і 7 - при вставному слові

коми 8 і 9 - при однорідних членах речення

Цвіла у серці квітка й надив очі знайомий погляд.

Мабуть батько ще дужче посивів і мати дужче зігнулася.

Десь за комишами в озері крякають жаби і гуде бугай...

У вікна дивиться степ і все спливає як безкінечне море.

Чого світання так ясніє в небі і ген сріблиться пісенька дзвінка?

Потім почали текти річечки по вулицях і стала парувати земля на сонечку.

Дунув вітер понад степом і сліду не стало.

Ніч за вікном та не хочеться спати.

У нас батьки безстрашні і невпокорені і матері посивіли від сліз.

Мати дивилася на своїх дітей і її серце раділо.

Козацьке сонце високо піднялось угору й зорі срібносяйно вкрили небо.

Срібен дощик проливається іскристо й веселка обіймає небокрай.

Пісня говорила про сьогоднішні бої козацькі і її підхопили всі полки.

Кинь у ріллю зернину, пригорни її вологою землицею і вона, суха, без ознак життя, прокинеться, оживе.

Простягає до сонця свою лозу соковиту виноградд і пнеться за ним кедр.

Хрестилась баба і кінчався хліб.

Ми йдемо через сінокіс і темніє над нами небо.

Лиш наше слово не вмирає і наша правда лиш живе.

І журиться вікнами наша хатина і шепче задумливий стан.

Танула сиза мла й у первісній величі сходило сонце.

Лиш храм збудуй а люди в нього прийдуть.

Гроза пройшла і грім ударив десь ізбоку.

Тепло було й вишні цвіли рясно.

Ураз труснуло всю світобудову і тиша впала на свічадо плес.

А голос стих і стало все похмурим.

Заснули доли і полонина в тиші спить.

Дмухнув вітерець і мрії ті пропали.

Ясно ще осіннє сонце сяє та холодом осіннім вже в повітрі потягає.

Чи то мій сон чи просто чорна магія чола.

Чимось зарадиш людині і на душі легко весь день.

Чужих два слова в пісні буде і пісня вся тоді чужа.

Озвався постріл над рікою і на коня схиливсь козак.

Квітує жито і ячмінь колос викидає.

Давно закінчилася злива і хмари розійшлися.